Page 161 - 35

обробки заготовок із сталей і жаростійких матеріалів різцями з пластинами з
твердих сплавів, дає можливість визначити частку теплоти в різальному клині

4
4 10  
* p
  , (5.20)
  a  

де:  - швидкість різання; a - товщина зрізу;  і  - відповідно
p
коефіцієнти теплопровідності оброблюваного і інструментального матеріалів.

Аналіз формули (5.3) дає можливість зробити висновок про те, що ефективність

застосування інструментального матеріалу з тим або іншим значенням коефіцієнта

теплопровідності залежить не тільки від  , але й від співвідношення між  і  . З
p
p
цієї точки зору збільшення  найбільш вигідне при обробці заготовок з
p
низькотеплопровідних (жаростійких і титанових) матеріалів, а також у тих випадках,

*
коли для теплоти  достатньо велика.
Збільшення коефіцієнта теплопровідності інструментального матеріалу, як

правило, знижує температуру  cep на передній поверхні різця, але збільшує
1

температуру  cep на задній його поверхні. Відповідно застосування матеріалів
2
високої теплопровідності доцільне перш за все для інструментів, які активно

зношуються по передній поверхні. Коли ж необхідно знизити теплове

навантаження на задню поверхню різця, то потрібно застосувати
інструментальні матеріали меншої теплопровідності.

Вибір матеріалу інструмента залежить не тільки від теплопровідності, але
й від усього комплексу його механічних, теплофізичних та інших

характеристик. Тому, оптимальне поєднання цих характеристик
інструментального матеріалу з теплофізичними для тих чи інших конкретних

умов не завжди може бути досянуте. Тоді перевагу надають головним

властивостям інструментального матеріалу, таким як твердість, зносостійкість

тощо, на шкоду теплофізичним властивостям. Але і в цьому випадку з

декількох близьких за твердістю і зносостійкістю матеріалів перевагу потрібно

віддавати тому з них, який узгоджуються з рекомендаціями щодо керування

тепловим режимом в системі різання.

143