Page 15 - 35

напружень з інтенсивністю деформації зсуву. Для досліджень використовують
ті ж види координатних сіток і способи їх нанесення, що і при вивченні лише

деформованого стану. Після вимірів спотворень сітки, що виникли при
деформуванні сітки, вираховують значення інтенсивності деформацій зсуву в її

вузлах або в інших точках області, що досліджується. За цими значеннями за
допомогою єдиної кривої течії, отриманої експериментального для будь-якого

елементарного напружено-деформованого стану (наприклад, простого

розтягнення), знаходять відповідні їм значення інтенсивності напружень  (рис.
i
3.17).

Спосіб визначення напруженого стану за зміною твердості базується на

гіпотезі існування однозначного зв’язку між твердістю H , яка вимірюється

шляхом втискування індектора в деформоване тіло, і інтенсивністю 
i
напружень, що діють в процесі деформування. Так, при зливному

стружкоутворенні існує єдина для ряду оброблюваних матеріалів лінійна

залежність середнього дотичного напруження  , що діє в умовах площини
ф

зсуву, від середньої твердості матеріалу стружки HV

 ф  0 ,185 HV . (4.16)

На поверхню деталі наноситься сітка з достатньо малими кроком і в

кожному з квадратів визначається твердість (мікротвердість). За точками рівної

твердості будуються області первинних і вторинних деформацій (рис. 3.18).

За допомогою методу твердості встановлено, що дотичні напруження в

умовній площині зсуву приблизно постійні вздовж цієї площини. Цей результат

добре узгоджується з рівномірним розподілом деформацій по товщині стружки

(виключаючи контактний шар), а також з врахуванням залежності (4.16).

На рис. 4.5 схематично показані криві розподілу нормальних напружень 

вздовж умовної площини зсуву, отриманої методом твердості для різних

випадків зливного стружкоутворення. Форма кривої розподілу  залежить від

умов різання, іноді від переднього кута різця, товщини зрізу, швидкості різання

та інших факторів. Випадок “а” на рис. 4.5 відповідає більшому передньому

1