Page 8 - 332_

Серед антропогенних забруднень хімічної природи
переважають такі види, як промислові відходи різного роду
(викиди газоповітряних сумішей, скиди стічних вод, тверді
відходи), пестициди, нафтопродукти, відпрацьовані гази авіа-
та автомобільного транспорту, побутове та промислове
сміття, відходи атомної промисловості, лікарські препарати,
харчові добавки, косметичні та гігієнічні засоби тощо.
Межі біологічної стійкості для екологічних систем
та окремих організмів характеризуються досить вузьким
проміжком змін фізичних, хімічних та біологічних факторів
навколишнього середовища. Підвищення меж надійності
екологічних систем під дією екстремальних факторів
антропогенного характеру може бути причиною екологічних
катастроф. Стійкість екологічних систем до екстремальних
впливів ксенобіотиків визначається, окрім інтенсивності
впливу, здатністю токсикантів до руйнування у
навколишньому середовищі і ступенем їх біотрансформації в
окремих організмах та перетворення в екосистемах.
Екологічні системи володіють могутніми механізмами
захисту. Однак хімічний стрес здатний привести до підриву
функціонування всього живого на Землі.
Екотоксикологія – галузь знань, що формується,
базуючись на досягненнях токсикології, біології, класичної
хімії, біохімії, математики, фізики, загальної екології та ряду
інших наук і використовуючи специфічні методологічні
підходи для вирішення комплексу завдань. До завдань
екотоксикології відноситься також виявлення ступеня
шкідливого впливу (у якісному та кількісному відношеннях) і
розробка „лікувальних” заходів, направлених на вирішення
проблем збереження (при роботі з непорушеними) і
відновлення (для пошкоджених) екосистем. Етапами
7