Page 7 - 332_

консументів різного порядку, далі до редуцентів. Між
різними видами, спільнотами, популяціями тварин, рослин,
мікроорганізмів, які входять в екосистеми, існують складні
динамічні взаємовідносини, які визначають гомеостаз
екосистеми та біосфери в цілому.
Гомеостаз – рухомий рівноважний стан природної
системи, який підтримується регулярним поновленням
основних її компонентів і постійною функціональною
саморегуляцією у всіх її ланках. Гомеостаз характерний для
будь-яких природних систем - від планетарної до клітини. В
клітині гомеостаз забезпечується взаємодією складних
процесів регуляції та кооперації, які вмикаються та
вимикаються автоматично. Гомеостаз біоценозу
забезпечується саморегуляцією, тобто регуляцією
чисельності кожного виду у результаті взаємо пристосування
видів. Організм працює на збереження відносної стабільності
свого внутрішнього середовища. Отже, гомеостаз живої
системи – це динамічна рівновага даної системи.
Для порушення рівноваги чи відновлення її необхідні
певні екзогенні чинники. Їх поділяють за складом на
біотичні та абіотичні, за походженням – на природні та
антропогенні. В екотоксикології вивчають, головним чином,
вплив хімічних, тобто абіотичного характеру, чинників на
екосистеми та їх складові. Вони можуть бути як природного,
так і антропогенного походження. З речовинами природного
походження живі організми стикалися впродовж
еволюційного процесу і виробили механізми адаптації.
Небезпечними для живих систем є антропогенні хімічні
сполуки, які в природних умовах зустрічаються рідко. Це так
звані ксенобіотики. За будовою та властивостями вони
можуть бути і подібними до природних сполук.
6