Page 51 - 332_

обумовлена їх стійкістю у навколишньому середовищі,
розчинністю в атмосферних опадах, здатністю до сорбції
грунтом, зеленими насадженнями, донними відкладами, що
веде до поступового накопичення у сфері проживання
людини.
Відомо, що до важких металів відносять більше 40
3
хімічних елементів з відносною густиною більше 6 г/см .
Число небезпечних забрудників, якщо враховувати
токсичність, стійкість та здатність накопичуватися, значно
менше. Це ртуть, нікель, свинець, кадмій, кобальт, цинк,
цинк, олово, сурма, мідь, молібден, ванадій, миш’як.
Надходження важких металів у довкілля обумовлене
техногенною діяльністю, формування антропотехнічних
біогеохімічних провінцій відбувається поблизу підприємств
видобутку та переробки поліметалічних руд, у зоні впливу
зольних викидів теплоелектростанцій, металургійних та
будівельних підприємств.
Важкі метали можуть надходити в організм через
легені, слизові оболонки та кишково-шлунковий тракт.
Механізми та швидкість проникнення їх через біологічні
бар’єри залежать від фізико-хімічних властивостей сполук,
хімічного складу та умов внутрішнього середовища.
Відіграють роль розчинність різних сполук у воді та ліпідах,
рН середовища, ступінь окислення елемента, його здатність
до участі в окисно-відновних процесах, наявність умов для
комплексоутворення, для пасивної та активної дифузії, для
процесів адсорбції.
У легенях важкі метали можуть вступати в обмінні
реакції з хлоридами, сполучатися з аміаком, піддаватися
метилуванню, ацетилуванню. У шлунку, де реакція
шлункового соку кисла і спектр хімічних речовин широкий,
50