Page 90 - 33

ранжований масив. Щоб не перевантажувати програму другорядними
елементами, в ній не передбачено форматування таблиці, зупинка виводу,

пропозиція друкувати отримані результати, і вивід на принтер, оскільки про це
йшлося раніше .

Визначальним у програмі є рядок 50. В ньому Y є тим самим додатковим
ідентифікатором, який тимчасово приймає значення попереднього елемента і

передає наступному після того, як він передав своє первинне значення

попередньому елементу. Як бачимо, Y не має індексу, бо запам’ятовувати усі

його значення немає потреби, тому і оголошення масиву на нього не було.

Якби ми захотіли скористатись оператором SWAP, рядок 50 виглядав би

так:

50 IF X ( I )  = X ( I + 1 ) THEN SWAP X ( I ), X ( I + 1 )

Уся решта рядків залишилася б незмінною. Як бачимо, цей спосіб

зручніший. Тому, там де це можливо, треба надати йому перевагу.

3.8.4 Ітераційні програми

Деякі задачі не мають прямого рішення, що спонукає до застосування

методів ітерації. Далі розглядається один з можливих алгоритмів. Його суть

полягає в тому, що :

- у вихідному рівнянні усі невідомі члени групуються з одного боку від

знака рівності, а відомі – з другого, утворюючи сталу величину;

- аргументу надається початкове значення і визначається функція (бажано,

щоб вона була меншою, ніж сума відомих членів ) ;

- до початкового значення додається задане прирощення і визначається

нове значення функції; якщо різниця за модулем між ним і сталою (сума відомих

членів) не перевищує заданої точності, ітерація закінчується;

- якщо отримане значення функції більше сталої (вже з урахуванням

знаків), то від аргумента віднімається додане прирощення і додається лише його

90