Page 28 - 33

Складемо таблицю вхідних даних. Спочатку визначимось із кількістю
ділянок. У нашому прикладі їх три: дві – у затрубному просторі і одна

усередині обсадної колони (цементний “стакан”) тобто N=3 (оператор 35).
Зрозуміло, що це практично найпростішій варіант, бо ділянок могло би

бути набагато більше. В незакріпленому інтервалі могли бути ділянки з різними
коефіцієнтами кавернозності, в закріпленому інтервалі попередня обсадна

колона могла складатись із кількох секцій з різною товщиною стінки, а в

обсадній колоні, що цементується, навіть могли бути різні зовнішні діаметри.

Але повернемось до нашого прикладу.

Враховуючи те, що в програмі площа перерізу визначається як площа

кільця, для кожної ділянки треба вводити три геометричних параметри:

зовнішній діаметр кільця, внутрішній і довжину ділянки.

Для затрубного простору внутрішній діаметр кільця (d) буде однаковим;

це зовнішній діаметр обсадної колони (146 мм).

Зовнішні діаметри кільця (D) різні – 205 мм і 210 мм. Щодо цементного

“стакана”, зовнішнім діаметром умовного кільця буде внутрішній діаметр

обсадної колони (146-2*10), а внутрішній дорівнює нулю. Таким чином, вхідні

дані для нашого прикладу можна зобразити у вигляді таблиці 3.1

Таблиця 3.1 Вхідні дані для визначення об’єму цементного розчину

№ ділянки D,м d,м l,м

1 0,205 0,146 1000

2 0,210 0,146 2000

3 0,126 0 20

Для обробки складеного комплексу вхідних даних запускаємо програму в

роботу натискуванням клавіші F2 (команда RUN). На екран виводиться

інформація презентативного блоку (оператори 10-20: назва програми і автор) і

запитання про кількість ділянок (оператор 35). Введемо число 3. Програма

переходить до виконання циклу вводу даних (оператори 40-60). Це виражається

тим, що на екрані послідовно виводяться запитання про зовнішній і внутрішній

28