Page 23 - 33

супутніми елементами. Ядро циклу виводу числових даних можна зробити
кількома способами.

Найпростіший з них полягає у тому, що після команди PRINT
перелічуються ідентифікатори з індексами через кому.

125 PRINT I, D1(I), D2(I), L(I), V(I)
Такий запис забезпечує розміщення відповідних чисел у фіксованих

незмінних місцях. Рядок на екрані розділено на п’ять інтервалів, довжина яких

п’ятнадцять символів. І кожне наступне число починає виводитись з першої

позиції наступного інтервалу. Це накладає обмеження на кількість колонок в

таблиці – не більше п’яти. Крім того, така таблиця виглядає не дуже естетично,

особливо якщо число не вкладається в інтервал. Тому такий спосіб

форматування таблиць можна рекомендувати лише для чорнових варіантів

програми (якщо, звичайно, кількість колонок в таблиці взагалі це дозволяє).

Другий спосіб передбачає використання команди TAB. При цьому перед

кожним ідентифікатором пишеться ця команда і за нею в дужках число, яке

означає позицію від початку рядка, з якої повинно виводитись значення

ідентифікатора. Жодних знаків розділення між усіма елементами оператора

не ставиться. Числа в дужках повинні йти по зростаючій і забезпечувати

вільне розміщення чисел між означеними позиціями.

125 PRINT TAB(3) I TAB(8) D1(I) TAB(18) D2(I) TAB(30) L(I) TAB(40) V(I)

Але найкращі можливості для форматування таблиць надає третій спосіб,

за допомогою команди PRINT USING. Оператор з цією командою складається

з двох частин: формату рядка і перелічених ідентифікаторів. Формат рядка

записується в лапках після команди, перелік ідентифікаторів робиться через

кому, а між цими двома частинами (дуже важливо!) – крапка з комою.

Формат рядка задається чергуванням пропусків і символів # #. Але перед

цим треба чітко уявити формат числа, тобто знати скільки знаків число може

мати до десяткової крапки і після неї. Так, наприклад, діаметр свердловини

навряд чи буде мати значущу цифру до крапки, але після неї може бути 3-4.

Тоді формат числа для діаметра може виглядати

23