Page 88 - 249_
P. 88

визначають  за  балансом  вологи,  тобто  за  поступленням
                            атмосферних опадів та витратою вологи на випаровування.
                                   Води  поверхневого  стоку,  залежно  від  характеру
                            переміщення,  діляться  на  площинні  і  руслові.  В  першому
                            випадку  основним  джерелом  живлення  поверхневих  вод  є
                            атмосферні опади і сезонне танення снігу та льоду. Ці води на
                            рівних пологих схилах розтікаються у вигляді струмочків, які
                            покривають  схил  густою  переплетеною  сіткою.  В  другому
                            випадку поверхневі води мають лінійно витягнуті струмені  і
                            потоки,  що  збираються  в  русла  у  вигляді  ритвин,  улоговин,
                            ярів і річкових долин. За часом і результатом своєї дії руслові
                            водяні  потоки  поділяються  на  тимчасові,  постійні  або
                            періодичнодіючі.
                                   Руйнівна діяльність вод поверхневого стоку полягає у
                            площинному  вимиванні  продуктів  вивітрювання  зі  схилів  і
                            підвищених  ділянок  рельєфу  та  русловому  розмиві  гірських
                            порід водяними потоками.
                                   Яроутворення.
                                   Геологічний  вплив  води  на  поверхню  планети  не
                            обмежується  тільки  площинною  ерозією.  В  результаті  дії
                            тимчасових  водяних  потоків  виникають  процеси  лінійної
                            ерозії,  спрямовані  вглиб  Землі.  Ця  ерозія  призводить  до
                            утворення ярів - відносно невеликих крутосхилих долин.
                                   Яри  виникають  в  умовах  розчленованого  рельєфу  на
                            схилах  височин,  стрімких  берегах  рік,  озер  і  морів  під  дією
                            зливових і талих вод. Найбільш інтенсивно яри розвиваються
                            у  місцевостях,  не  покритих  рослинністю.  Збільшенню
                            швидкості  їх  росту  значно  сприяють  також  м’які  гірські
                            породи,  що  залягають  безпосередньо  на  поверхні  Землі.  В
                            першу  чергу  це  родючий  грунт,  лес,  лесоподібні  глини  і
                            частково самі глини.
                                   Тільки так можна пояснити той факт, що в південних
                            областях України, аж до Чорного моря, розвинуті глибокі яри.
                            Сприяють  цьому  наявні  тут  шари  лесоподібних  утворень.
                            Довжина  ярів  -  від  сотень  метрів  до  кількох  кілометрів.
                            Характерні круті схили і розгалуженість.
                                   В переважній більшості яри формуються із промоїн під
                            дією зовнішньої ерозії. Атмосферна вода, попадаючи на денну
                            поверхню,  стікає  вниз  по  схилах  височин.  Максимальну
                            швидкість  і  руйнівну  силу  води  мають  в  нижній  частині
                            схилу.  Спочатку  тут  виробляється  заглибина,  яка  з  часом
                            росте  вверх  і  поглиблюється.  Через  певний  час  ерозія
                            розкриває водоносні горизонти, які значно посилюють темпи
                            росту  яру.  Поступово  яр  розростається  вверх  по  схилу,
                            постійно  поглиблюючись  і  розширюючись.  Глибина  ярів
   83   84   85   86   87   88   89   90   91   92   93