Page 147 - 249_

зустрічаються досить рідко. Переважно складчасті гори
характеризуються розривно-складчастою структурою. Вони
складаються із горстів-антикліноріїв і грабенів-синкліноріїв
або утворюються на великих горст-антикліналях. Прикладом
таких гірських систем є гори Криму і Великого Кавказу.
Hacувні гори характеризуються надзвичайно складною
складчастою структурою із перевернутими і лежачими
лінійними складками. Вони доповнені численними насувами і
тектонічними покривами великих амплітуд (до 120 км). Це
найбільш розповсюджений тип гірських споруд. До нього
належать Альпи, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Анди та ін. Гори
характеризуються найбільш складним рельєфом, особливо у
випадку значної висоти і розвитку в верхній зоні морозного
вивітрювання, сніжників і льодовиків.
Складчасто-брилові гори утворюються на
складчастому субстраті, який зазнав раніше консолідації
протягом платформового етапу розвитку. Вони являють
собою розбиту розривними порушеннями складчасту країну,
різні частини якої припідняті на різну висоту. Розвиток скидів
і глибових піднять може відбуватись одночасно з утворенням
складок або розвиватися значно пізніше. В другому випадку -
це є результат повторних рухів, що виникають після
руйнування і навіть пенепленізації агентами денудації
складчастих гір. Класичним прикладом таких гір є хребти
Тянь-Шаню, на багатьох з яких збереглися релікти давньої
платформової рівнини.
Брилові гори формуються під час руху тектонічних
блоків по розривах з мінімальною їх внутрішньою
деформацією. В результаті утворюються системи
ступінчастих горстів, розділених грабенами. Гори такого типу
можуть виникати в товщах пологозалягаючих порід, але
переважно утворюються на складчастій основі, яка зазнала
вже платформової консолідації. До них належать Алтай та
гори Прибайкалля.
Під рівнинними країнами суші мають на увазі
відносно рівні ділянки земної поверхні, однорідні за
походженням і геологічною будовою, часто значної площі, з
0
невеликим (до 200 м) коливанням висот і малим (до 5 )
нахилом. Всі великі рівнини суші розвинуті в межах
континентальних платформ. На материкових платформах
вони переважно мають двоярусну будову. В основі рівнини,
як правило, залягає кристалічний або складчастий фундамент,
який іноді виходить на поверхню у вигляді щитів. Вище над
фундаментом з різким неузгодженням залягає платформовий
чохол. Залежно від напрямку новітніх тектонічних рухів, а