Page 139 - 249_
P. 139

нагадують  складний  рисунок  горизонталей.  На  рівних
                            просторах  заболочених  пасовищах  стадо  витоптує  складну
                            сітку  стежок,  між  якими  зберігаються  ділянки  непорушеної
                            поверхні, що мають вигляд пагорбів та купин.
                                   Найбільш         інтенсивно       біогенний        фактор
                            рельєфотворення  проявляється  у  Світовому  океані.  Утворені
                            тут коралові рифи та коралові острови, які піднімаються з дна
                            глибокого  моря  і  виступають  над  його  поверхнею,  свідчать
                            про можливості  рельєфоутворення  біотою.  Прикладом  таких
                            форм  рельєфу  можуть  бути  також  Товтри  на  Волинсько-
                            Подільській височині, де за тортонського віку виникли смуги
                            з  продуктів  життєдіяльності  водорослів  разом  із  залишками
                            коралів  і  моховаток.  За  сарматського  віку  на  їх  основі
                            утворились  серпулево-моховаткові  вапнякові  бар'єрні  рифи,
                            залишками яких є Товтри.
                                   У  процесі  життєдіяльності  та  відмирання  морських
                            організмів відбувається накопичення розсипчастого осадового
                            матеріалу  -  скелетів  і  покривних  частин  різних  організмів,
                            переважно  кременистого  або  вапнякового  складу.  З  часом
                            осади  переформовуються  в  масивні  породи  типу  рифових
                            вапняків  та  утворюють  нові  форми  рельєфу  у  вигляді
                            коралових рифів.
                                   Багато  морських  істот  мають  вибіркову  здатність
                            концентрувати  у  своїх  покривах  і  в  м’яких  тканинах
                            різноманітні елементи і неорганічні сполуки, які здебільшого
                            містяться  у  морській  воді.  Особливо  важливе  значення  має
                            здатність  багатьох  організмів  засвоювати  вапняк  або
                            кремнезем  із  морської  води.  Ці  елементи  практично
                            незворотньо  вибувають  із  кругообігу.  Вилучення  вапняку  із
                            морської  води  і  його  випадання  у  вигляді  залишків
                            життєдіяльності  на  дно  є  одним  із  найважливіших  процесів
                            впливу біоти на хімічний склад вод і осадових гірських порід
                            Землі, починаючи з архею. З часом активність цього процесу
                            наростає (Страхов, 1963).
                                   Процес накопичення біогенного кремнезему має дещо
                            менші масштаби. Як показують дані глибоководного буріння,
                            накопичення  кремнезему  в  донних  осадах  було  дуже
                            характерним  для  мезо-кайнозойського  етапу  розвитку
                            Світового  океану.  Скелетні  і  покривні  залишки  відмерлих
                            організмів  постійно  випадають  на  дно  і  накопичуються  на
                            ньому, утворюючи різні типи донних морських відкладів.
                                   Серед  вапнякових  організмів  найбільш  важливе
                            значення  для  цього  процесу  мають  фораменіфери,  а  також
                            одноклітинні  зелені  водорості.  Із  кременистих  організмів
                            найбільша роль належить діатомовим водоростям, радіоляріям
                            та  кремене-джгутиковим.  Загальне  поступлення  біогенного
   134   135   136   137   138   139   140   141   142   143   144