Page 52 - 166

52

9.2 Заряджання ПВА, транспортування, зберігання і знищення
вибухових матеріалів
Заряджання прострільно-вибухових апаратів виконують у спеціальних
зарядних майстернях або в пристосованих приміщеннях, де забезпечуються
умови для безпечного та якісного заряджання. Зарядні майстерні поділяються
на постійні, тимчасові та пересувні (перфораторні станції).
Постійні зарядні майстерні споруджуються на базах геофізичних
підприємств за типовим проектом, яким передбачено наявність в зарядній
майстерні, як мінімум, двох кімнат, в одній з яких проводиться підготовка ПВА
до заряджання (розбирання, миття, сушіння), в іншій – заряджання ПВА.
Кімнати розділяються вогнетривкими стінами товщиною не менше 25 см. Їх
обладнання визначається вимогами «Єдиних правил безпеки при вибухових
роботах».
Тимчасові зарядні майстерні обладнуються переважно в нових районах
розвідувального буріння. На відміну від постійної, тимчасова майстерня може
бути облаштована в кам’яній чи дерев’яній будові. Загальні вимоги до
обладнання тимчасових зарядних майстерень такі ж, як і для постійних.
Пересувна зарядна майстерня (або лабораторія перфораторної стації –
ЛПС) призначена для перевезення до свердловин невеликих кількостей
вибухових матеріалів чи не до кінця заряджених стріляючих апаратів, а також
їх заряджання на свердловинах. Лабораторія ЛПС-5 змонтована на базі
автомобіля УАЗ-469, а лабораторія ЛПС-6 – на базі автомобіля ГАЗ-66.
При заряджанні і збиранні всіх типів прострільно-вибухової апаратури
повинні суворо витримуватись прийоми, послідовність операцій і правила
безпеки, викладені в інструкціях по застосуванню апаратів кожного типу, а
також в «Технічній інструкції з проведення прострільних і вибухових робіт у
свердловинах» та «Єдиних правилах безпеки при вибухових роботах» (ЄПБ).
Заряджання і збирання свердловинних прострільних та вибухових
апаратів проводять за загальною схемою, яка містить наступні операції:
1) вставляння чи встановлення в певній послідовності зарядів в корпуси чи в
каркаси;
2) прокладання детонаційного шнура (або вибухового ланцюга) по хвостових
частинах зарядів;
3) протягування бойової лінії;
4) герметизація гніздових ствольних, запальних отворів, каналів і з’єднань;
5) встановлення засобів підривання чи запалювання (перед спуском в
свердловину);
6) приєднання детонаційного шнура до детонаторів і запального проводу до
електрозапалів.
Особлива увага звертається на якість і надійність контактів в бойовій лінії
апарату, різьбових і контактних з’єднань, насамперед в перфораторах ПК, ПКО,
ПНК, в яких заповнення корпусів рідиною може спричинити аварійний вибух.
В перфораторах ПКС і КПРУ слід звертати увагу на цілісність детонаційного
шнура.
Перевіряти бойову лінію в повністю заряджених прострільних апаратах