Page 48 - 166

48

русі штока відкривається клапан пробозбірника ємністю 18.5 л, куди скидається
відібрана із пласта продукція, звільняючи пробоприймач для наступної
операції.
Випробувачі комплектуються наземними панелями, набором
перетворювачів тиску з різними межами вимірів, індикаторами припливу.
Аналоговий перетворювач тиску перетворює тиск в уніфікований
електричний вихідний сигнал. Він включає мембранний тензометричний
перетворювач тиску ПТМТ, що встановлюється в свердловинному приладі, і
наземний пульт. Для передачі інформації і живлення перетворювача ПТМТ
використовують дві жили і броню кабелю.
Індикатор припливу забезпечує контроль та реєстрацію заповнення
пробозбірника рідиною і газом. За допомогою наземного пульту реєструється
ступінчата діаграма припливу.
Випробування пластів приладами на кабелі використовується для:
— встановлення можливості отримання припливу із пласта;
— визначення характеру насичення пласта;
— вивчення складу і властивостей пластової продукції;
— визначення пластового тиску;
— визначення гідродинамічних параметрів вивчених ділянок пласта;
— встановлення місцерозташування міжфлюїдальних контактів;
— визначення ефективної потужності колектора;
— вивчення профілю проникності.
Випробувачі пластів можуть використовуватись для уточнення критеріїв
інтерпретації інших методів каротажу, уточнення питомого електричного опору
рідини в присвердловинній зоні для кількісної інтерпретації електричного
каротажу, уточнення прив’язки до глибин матеріалів газового каротажу.
Випробування об’єктів проводять якнайшвидше після їх розкриття для
зменшення впливу спотворюючих факторів (проникнення в пласт фільтрату
промивної рідини, забруднення присвердловинної зони та ін.). Перед
випробуванням вимірюють діаметр стовбура свердловини на досліджуваних
ділянках, при імовірності жолобів – за допомогою профілеміра.
Для визначення насичення об’єкту і пластового тиску випробується не
менше трьох ділянок у верхній, середній і нижній частинах пласта. Для
знаходження міжфлюїдальних контактів та ефективної товщини колектора
досліджувана зона випробується через 0.4-1.0 м (при роботі з апаратурою
АДПТ – через 0.2 м). В тріщинних колекторах, неоднорідних і
тонкопрошаркових породах кількість ділянок випробування збільшується. В
кавернозних зонах свердловин випробувачі пластів на кабелі не застосовують.
В інтервалі випробування відбирають контрольну пробу промивної
рідини приладом із знятим башмаком.
Процес випробування контролюється за допомогою дистанційних
датчиків і закінчується через 60-90 с після заповнення пробозбірника або
стабілізації в ньому тиску. В ускладнених свердловинах протяжність відбору не
повинна перевищувати 3-5 хвилин. Якщо за цей час продукція із пласта не
поступила – ділянка практично непроникна.