Page 50 - 140

шення процесу розкладання суміші у кінці трубопроводу є ви-
користання при послідовному перекачуванні нафтопродуктів
різних груп рідинних роздільників [56, 66, 77-80, 82, 154, 155,
157, 158, 168 ]. Це може бути один чи декілька нафтопродук-
тів, які у вигляді пробок закачуються у контакт між послідов-
но транспортованими нафтопродуктами. Як буферні рідини
вибирають нафтопродукти, які за своїми властивостями більш
сумісні з кожним транспортованим нафтопродуктом, ніж вони
самі між собою. У результаті буферний продукт можна добав-
ляти у значно більших кількостях у кожний з нафтопродуктів
без втрати їх якості, ніж один транспортований продукт в ін-
ший. На кінцевому пункті трубопроводу буферний продукт не
приймається окремо, він у складі багатокомпонентної суміш
розподіляється по резервуарах з основними нафтопродукта-
ми. У результаті в кожний товарний нафтопродукт як доміш-
ки попадають, здебільшого, більш сумісні буферні рідини і
лише невелика кількість менш сумісного основного нафто-
продукту. При цьому поліпшується якість суміші, внаслідок
чого об'єм товарних нафтопродуктів, необхідний для виправ-
лення суміші, помітно зменшується, порівняно з об'ємом не-
товарного продукту, необхідним при послідовному перекачу-
ванні нафтопродуктів без роздільників.
Ефективність використання буферного роздільника зале-
жить як від його об'єму, так і від ступеня сумісності його рі-
дини з кожним з транспортованих по трубопроводу нафто-
продуктів.
Аналіз характеру утворення суміші нафтопродуктів при їх
послідовному перекачуванні показує, що спочатку, при вели-
ких градієнтах концентрацій, має місце інтенсивне утворення
зони суміші. Далі градієнт концентрацій зменшується і темп
зростання розмірів суміші відповідно сповільнюється. Утво-
рена суміш відіграє роль своєрідного буфера між чистими на-
фтопродуктами. На цьому явищі базується технологія викори-
стання буферних роздільників із раніше утвореної суміші при
послідовному перекачуванні нафтопродуктів у складних тру-

- 50 -