Page 8 - 137

Викладач вказує кожній бригаді ділянку, що підлягає зніманню і разом
з членами бригади визначає положення 5-7 вершин теодолітного ходу.
Після рекогностування місцевості бригада приступає до побудови на
місцевості знімальної основи. Роботи виконують теодолітом Т30 (2Т30) і
мірною стрічкою в такій послідовності:
- вибирають місця закріплення пунктів ходу, враховуючи вимоги інструкції
1, забезпечуючи видимість між сусідніми пунктами, умови для якісних
лінійних вимірів, зручність роботи на кожному пункті при знімальних
роботах та кутових вимірах;
- закріплюють пункти на місцевості дерев’яними кілками довжиною 10-15 см,
на яких позначають центр пункта і вказують номер вершини ходу і номер
бригади;
- на кожній вершині вимірюють горизонтальний кут одним прийомом
(допустиме розходження значень кутів, обчислених в півприйомах не
більше 1’);
- вимірюють в прямому і зворотньому напрямках довжини всіх сторін
(відносна похибка виміру окремої сторони не повинна перевищувати
1:2000);
- по сторонах ходу, де кути нахилу більші 2 , вимірюють вертикальні кути цих
сторін одним прийомом.
Всі записи вимірів ведуть тільки у відповідних журналах кульковою
ручкою, виправлення відліків не допускається. Неправильні відліки акуратно
закреслюють. В журналах повинні бути виконані всі польові контролі вимірів.
Після закінчення польових вимірів в теодолітному ході
приступають до обчислень координат Х і У вершин ходу. Обчислення
виконують у таблиці що називається “ відомість обчислення координат “
в такій послідовності :
- визначають кутову нев”язку теодолітного ходу f , порівнюють її з
допустимою кутовою нев”язкою fдоп. і , якщо виконується
умова f  fдоп. , обчислюють виправлені значення виміряних кутів;
- за вихідним значенням дирекційного кута початкової сторони ходу
розраховують дирекційні кути інших сторін; дирекційний кут вихідної
сторони, як правило, визначають через виміряний магнітний азимут
початкової сторони і задані викладачем значення схилення магнітної
стрілки і зближення меридіану;
- обчислюють горизонтальні проложення довжин всіх сторін ходу;
- обчислюють приростки координат по кожній стороні ходу, визначають
нев’язки в координатах fx і fy, обчислюють абсолютну і відносну нев’язку
теодолітного ходу; якщо отримана відносна нев’язка 1/T менша
допустимої відносної нев’язки 1/N(1/T  1/N), заданої викладачем, то
розраховують виправлені значення приростків координат і координати
вершин теодолітнохо ходу.
За завданням викладача відомість обчислення координат може
виконати кожен студент бригади за індивідуальними вихідними даними.