Page 10 - 136

плоскі або злегка випуклі. Їх відносні висоти не перевищують
200 м. Ували - це замкнуті форми рельєфу, частіше всього
складні.
Пасмо - вузька видовжена височина з крутизною
0
схилів 20 і більше. Пасмо має плоскі або округлі вершинні
поверхні і різко виражені лінії підошви. Відносні висоти рідко
сягають 200 м.
Плато - підвищена рівнина, обмежена добре
вираженими схилами часто обривистими або складної форми:
вона являє собою складну замкнуту форму рельєфу. Поверхня
плато буває рівною або слабо хвилястою, але часто
розчленованою позитивними і від’ємними формами рельєфу.
Плато характерні для гірських районів.
Гора - ізольована височина з відносною висотою
більше 200 м, часто з крутими схилами різної форми і різко
вираженою лінією підошви. Гори та їx вершини мають різну
форму. Вершини бувають плоскі, конічні, кyполоподібні,
пірамідальні, а також гострокінцеві, які одержали назву піка.
Гірський хребет - видовжена, значна за довжиною
височина більше 200 м, з крутими часто скелястими схилами і
різко вираженою вододільною лінією. Вершинна поверхня
(лінія) хребта називається гребенем. Гірські гребені за
характером поверхні можуть бути гостроверхими,
кyполоподібними і плосковерхими.
Плоскогір’я - дуже складна форма рельєфу: являє
собою гipську рівнину, велику за площею і обмежовану добре
вираженими схилами. Поверхня плоскогір’я, на відміну від
плато, завжди має значні за площею низини і підвищення з
плоскими вершинними поверхнями. Відносні висоти цих
другорядних форм рельєфу звичайно дуже значні.
Нагір’я - дуже складна форма рельєфу, що являє
собою височину, на якій розташовані такі форми рельєфу як
гори, хребти та інші.
Конус виносу - невисока височина, що розташована
біля кінця русла водотоків і має вигляд зрізаного напівконусу
із слабо випуклими пологими схилами.

8