Page 12 - 134
P. 12

3.  Гіпотези утворення магнітного поля Землі.
                           4.  Залишкова намагніченість гірських порід.
                           5.  Вікові варіації магнітного поля Землі.

                                              Тема 5. Геодинаміка мантії

                       Мантія є однією з трьох головних оболонок Землі. Вона займає 84 %
                  об'єму і 69 % її маси. Зверху мантія обмежена границею Мохоровичича) і
                  відділена від ядра на глибині 2900 км поверхнею Вихерта-Гутенберга.

                       В  мантії  виділяють  три  геосфери:  верхню  мантію  (шар  В),  середню
                  мантію  (шар  С)  і  нижню  мантію  (шари  Д'  і  Д").  Речовину  мантії
                  приймають  як  первинну  земну  матерію,  яка  пройшла  першу  стадію
                  диференціації  з  виплавкою  важких  елементів,  що  накопичилися  в  ядрі
                  Землі.  Речовину,  яка  залишилися,  умовно  назвали  піролітом  (піроксен-
                  олівіновою  породою).  Хімічний  склад  мантії  визначається  оксидами
                  кремнію, магнію, алюмінію, кальцію.

                                                    5.1. Верхня мантія

                       Включає підкорову частину літосфери і астеносферу (шарГутенберга).
                  Вона відокремлена від середньої мантії границею розділу на глибині 410
                  км.  При  переході  через  границю  зверху  донизу  швидкість  повздовжніх
                  хвиль зростає від 7,9 до 9 км/с, поперечних  -  від 4,5 до 5 км/с. Збільшення
                  швидкості розповсюдження хвиль пов'язують з перебудовою кристалічної
                  ґратки  деяких  мінералів  в  бік  утворення  структур  з  більш  щільним
                  пакуванням атомів. При проходженні сейсмічних хвиль через астеносферу
                  їх  швидкість    розповсюдження  зменшується,  що  свідчить  про  зниження
                  густини  речовини  астеносферного  шару.  Під  океанами  він  потужніший,
                  ніж  під  континентами,  а  його  підошва  практично  співпадає  з  підошвою
                                                                                             12    20
                  верхньої  мантії.  В'язкість  речовини  астеносфери  складає  10 -10   Па*с.
                  Найбільш  чітко  астеносферний  шар  виділяється  в  гірських  складчастих
                  областях і в районах острівних дуг.
                          Літосфера пригне до стану рівноваги, це явище називають ізостазією.
                   Астеносфера  якраз  є  тим  пластичним  шаром,  який  вирівнює  тиски.  На
                   глибині  100  км  тиск  літосфери  однаковий  і  не  залежить  від  рельєфу
                   місцевості.
                          Таким  чином,  астеносфера,  з  одного  боку,  є  генератор  тектонічної
                  активності літосфери, а з іншого область затухання рухів літосфери..

                                                      Середня мантія

                        Середня мантія (шар Голіцина) відокремлюється від нижньої глибині
                  950  -1000  км.  Нижче  швидкість  сейсмохвиль  плавно  нарощується  і  для
                  повздовжніх складає 9 -11,4 км/с, а для поперечних - 5 - 6,4км/с.
                        Середня мантія разом з верхньою мантією і земною корою утворюють
   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17