Page 11 - 134
P. 11

маси  Землі.  Внутрішнє  ядро  вважається  твердим,  т.я.  в  ньому
                   збільшується  швидкість повздовжніх хвиль на 11 %. Об’єм - 0,7 %, а маса
                   - 1,2 % від об'єму і маси Землі.  Радіус - 1250 км.

                                                4.3.  Магнітне поле Землі

                       У  1950  р.  було  встановлено,  що  походження  головного  магнітного
                  поля  Землі  пов'язано  з  течією  речовини  у  зовнішньому  ядрі.  Річні
                  значенім    магнітних    елементів    змінюються    щорічно.    Такі  періодичні
                  варіації  геомагнітного  поля  називають  віковими  варіаціями.  Аномалії
                  магнітного поля плавно переміщуються на захід у широтному напрямку.
                  Це  явище  отримало  назву  західного  дрейфу  .  Його  швидкість  становить
                  18° в рік. Переміщення аномалій магнітного поля завершує повний оберт
                  навколо  Землі  за  1800  років.  Неперіодичні  зміни  магнітного  поля
                  називаються  магнітними  бурями,  які  є  наслідком  спалахів  сонячної
                  активності  і    супроводжується    полярним  сяйвом,    погіршенням    або
                  припиненням  короткохвильового  радіозв'язку.;  Вважається,  що  магнітні
                  бурі  обумовлені  взаємодією  корпускулярного  випромінювання  Сонця  з
                  магнітним полем Землі. Встановлено, що на відстані 100-200 тис. км від
                  нашої  планети  магнітне  поле  слабшає  і  стає  співрозмірним  з  космічним
                  магнітним полем. Ця границя називається магнітопаузою, а простір, який
                  вона обмежує - магнітосферою.
                       Породи можуть набувати намагніченості в результаті таких процесів:
                       1)  охолодження з переходом через точку Кюрі (600°С);
                       2)  при  спрямованому  відкладенні  зерен  осадових  порід  повздовж
                          напрямку зовнішнього магнітного;
                       3)   утворенні  нових  магнітних  мінералів  при  хімічних  процесах,
                          внаслідок діагенетичних змін, вивітрювання або метаморфізму;
                       4)  при знаходженні порід довгий час у слабкому магнітному полі.
                        У  деяких  взірців  залишкова  намагніченість  направлена  в  сторону,
                  протилежну  направленню  сучасного  доля.  Це  так  звана  зворотна
                  намагніченість,  яка  відображає  реальні  інверсії  геомагнітного  поля.
                  Вивчення палеомагнітного поля землі дозволяє зробити такі висновки:
                       1)   геомагнітне поле існує біля 600 млн. років,
                       2)  положення  магнітних  полюсів  в  минулі  геологічні  епохи  не
                           співпадає з сучасним;
                       Переміщення  полюсів  в  часі  і  просторі  отримало  назву  міграції
                  магнітних полюсів, що має швидкість до 1 см в рік.
                       Основною  причиною  виникнення  геомагнітного  поля  сьогодні
                  вважається  рух  речовини  в  ядрі  Землі,  який  призводить  до  виникнення
                  електричних струмів, які індукують магнітне поле.

                                               Питання для самоперевірки

                           1.  Особливості формування ядра.
                           2.  Будова ядра.
   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16