Page 109 - 130
P. 109

109



               3.3 ЕЛЕКТРИЧНІ ЯВИЩА НА МЕЖІ ТВЕРДЕ ТІЛО – РІДИНА. БУДОВА

               МІЦЕЛИ

                      План
               3.3.1  Електрокінетичні явища
               3.3.2  Утворення і будова подвійного електричного шару (ПЕШ) на межі тверде
                      тіло – рідина
                     3.3.2.1  Механізм утворення ПЕШ
                     3.3.2.2  Термодинамічне  співвідношення  між  поверхневим  натягом  і
                     електричним потенціалом
                     3.3.2.3  Теорія будови ПЕШ Гельмгольца-Перрена
                     3.3.2.4  Теорія будови ПЕШ Гуї-Чепмена
                     3.3.2.5 Теорія будови ПЕШ Штерна
               3.3.3 Вирази для дзета-потенціалу
               3.3.4 Вплив різних факторів на дзета-потенціал
                      3.3.4.1 Вплив індиферентних електролітів
                      3.3.4.2 Вплив неіндиферентних електролітів
                      3.3.4.3 Вплив рН-середовища
                      3.3.4.4 Вплив концентрації колоїдної системи
                      3.3.4.5 Вплив температури
                      3.3.4.6 Вплив природи дисперсійного середовища
               3.3.5 Міцелярна теорія колоїдних розчинів
               3.3.6 Йонообмінна адсорбція

                      3.3.1 Електрокінетичні явища
                      У 1808 р. Ф.Ф.Рейсс провів два  цікаві  досліди, які послужили основою
               для  дальшого  дослідження  електричних  властивостей  колоїдних  систем.  В
               першому  досліді  Рейсс  заповнив  середню  частину  скляної  U-подібної  трубки
               товченим  кварцом  і  налив  води.  Після  підведення  постійного  електричного
               струму  до  електродів,  опущених  у  воду  по  обидва  боки  від  кварцового

               порошку, він помітив, що через деякий час рівень води в одному коліні трубки,
               куди був опущений негативний електрод, підвищився, а в другому – понизився.
               В другому досліді Рейсс занурив у кусок мокрої глини дві скляні трубки (рис.
               3.23), наповнені водою. При замиканні струму він помітив, що частинки глини
               відриваються  від  поверхні  куска  глини  і  переміщуються  до  позитивного
               електроду.  Перше  явище  –  перенесення  рідини  через  пісочну  діафрагму  –
               одержало  назву  електроосмосу,  друге  явище  –  переміщення  частинок  в
               електричному полі – електрофорезу.
                      Дещо  пізніше  назву  явища  електрофорезу  класифікували  на  два:
               електрофорез,  при  якому  частинки  рухаються  до  катоду,  було  названо
               катафорезом; явище, при якому частинки рухаються до аноду, – анофорезом.
                      У 1859 р. Г.Квінке вдалося отримати ефект, протилежний електроосмосу
               – при протіканні під тиском рідини через пористу діафрагму виникла різниця
   104   105   106   107   108   109   110   111   112   113   114