Page 22 - 1251s

При постанційній системі перекачування (див. рисунок 3.1, а) нафту
приймають почергово в один із резервуарів станції, подачу на наступну станцію
здійснюють з другого резервуара. Почергове заповнення і випорожнення
резервуарів дозволяє досить точно врахувати кількість нафти, яка поступає з
попередньої станції, і в той же час об'єми її відкачування на наступну станцію.
При такій системі перекачування значні втрати нафти від випаровування, які
викликаються "великими диханнями" резервуарів, тому її недоцільно
застосовувати при перекачуванні сирої нафти і світлих нафтопродуктів. У тих
випадках, коли на насосних станціях встановлюються поршневі або плунжерні
насоси, цей спосіб перекачування нафти є основним .
При перекачуванні через один резервуар насосної станції (див. рисунок 3.1,
б) нафта від попередньої станції поступає в резервуар, який служить буфером, і
одночасно викачується з нього. Ця система не дозволяє проводити постанційний
облік об'ємів нафти. Втрати нафти від випаровування великі внаслідок руху
нафти в резервуарі, і ця схема так само, як і постанційна не рекомендується для
перекачування сирої нафти та світлих нафтопродуктів. Більш досконала система
перекачування з під'єднаним резервуаром (див. рисунок 3.1, в). Рівень нафти в
резервуарі коливається в залежності від нерівномірності поступлення і
відкачування нафти. При синхронній роботі рівень нафти в під'єднаній ємності
залишається практично незмінним. Втрати нафти від випаровування в цьому
випадку в значній мірі визначається лише втратами від "малих дихань".
Три вищеперелічені системи перекачування були породжені поршневими
насосами, так як ці системи суттєво скорочують дію гідравлічного удару на
трубопровід; при цьому резервуари відіграють роль буферних ємностей. При
системі перекачування із насоса в насос резервуари проміжних станцій
від'єднюються від магістралі (див. рисунок 3.1, г). їх використовують тільки для
прийому нафти із трубопроводу під час аварій або ремонту. При від'єднаних
резервуарах припиняються втрати від випаровування і повністю використовується
підпір попередньої станції. Ця система передбачає повну синхронізацію і успішно
використовується при обладнанні станцій відцентровими насосами.
Насосні станції з точки зору послідовності технологічних операцій можна
розділити на наступні основні об'єкти: резервуарний парк, який складається із
кількох резервуарів з приймальними і відпускними трубопроводами; насосний
цех; маніфольд — відкрита площадка або закрите приміщення, де зосереджені
засувки, зворотні клапани, фільтри і т. п.; камери пуску і прийому скребка.
У склад головних перекачувальних станцій входить резервуарний парк
значної місткості для забезпечення безперебійної роботи трубопроводу, а при
послідовному перекачуванні для накопичення певних партій нафтопродуктів.
Звичайно місткість резервуарів на головних станціях приймають рівною об'єму
двох-, тридобової пропускної здатності нафтопроводу. При послідовному
перекачуванні місткість резервуарного парку головної станції визначається
розрахункове і залежить від кількості циклів.
Резервуарні парки проміжних станцій мають невелику місткість для
збирання нафти (часто резервуари взагалі відсутні).

23