Page 43 - 86

Факторинг – система фінансування, за умовами якої
підприємство-позичальник товарів переуступає
короткострокові вимоги за торгівельними операціями
комерційному банку.
В Україні факторингове обслуговування підприємств не
набуло поширення у зв'язку з низьким рівнем платіжної
дисципліни в народному господарстві.
Виникнення кредитних відносин між підприємствами й
банками можливе за таких умов:
1. Учасники кредитної угоди мають бути юридичними
особами і функціонувати на принципах комерційного
розрахунку.
2. Підприємство-позичальник або має бути власником
майна, або володіти правом на користування та
розпорядження ним.
3. Необхідна наявність економічних і юридичних гарантій
повернення кредиту після певного строку.
4. Кредитор має бути так само заінтересований у видачі
кредиту, як підприємство – в його отриманні, тобто повинні
збігатися економічні інтереси суб'єктів господарювання.
Банк-кредитор у процесі оцінки діяльності підприємства-
позичальника користується такими основними критеріями:
- забезпеченість власними коштами не менш як 50
відсотків усіх його видатків;
- репутація позичальника (кваліфікація, здібності
керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної
дисципліни);
- оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення
на її реалізацію, характер послуг, які надаються
(конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому
ринках, попит на продукцію, послуги обсяги експорту);
- економічна кон'юнктура (перспективи розвитку
позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень)
тощо.
Процедуру отримання підприємством кредиту показано на
рис.7.8 рекомендованої літератури [18].

42