Page 129 - Міністерство освіти та науки України

Однак, якщо на шляху рентгенівських променів
зустрічаються різноманітні утворення, але їх
сумарна щільність на протязі всього шляху для
різних ділянок об’єкта однакова, то проявлена
рентгенівська плівка буде мати рівномірну
яскравість. Оцінити за такою плівкою внутрішню
структуру об’єкта, очевидно, неможливо. Хоч
описана ситуація є в певному розумінні винятковою,
але вона наглядно ілюструє той факт, що при
просвічуванні ми отримуємо не фотографію
внутрішньої структури об’єкта, а деяку сумарну
фотографію, яка є накладанням фотографій окремих
його ділянок.
Отже, виникає проблема: як, використовуючи
проникаюче випромінювання, здійснити аналіз
об’єкта, щоб побачити (виміряти) не спотворену
ніякими накладаннями його внутрішню структуру. Це
якраз і вирішує сучасна реконструктивна
комп’ютерна томографія. Якщо ж використати
традиційні підходи до рентгенівського дослідження
(дія: “просвічування” - результат:
“рентгенівський знімок”), то в цьому випадку для
реалізації томографічного процесу потрібно
отримати велику кількість рентгенівських знімків,
які зроблені під різними кутами. Тоді за допомогою
томографічних алгоритмів можна обробити ці знімки
таким чином, щоб подати внутрішню структуру
об’єкта у вигляді деякого набору плоских зображень,
які відповідають його окремим тонким шарам, або у
вигляді єдиного об’ємного зображення.
Сучасна томографія для отримання
128