Page 42 - 71
P. 42

Після  значного  просторового  розподілу  (переміщення)  в  атмосферних
         потоках забруднення (радіонукліди) концентруються на поверхні грунтів, ро-
         слин, водоймищ. Головні фактори міграції радіонуклідів в атмосферу — ме-
         теорологічні.
               Потрапляючи  в  водоймища, головними факторами міграції стають гід-
         рологічні  фактори:  режим  рік  та  водоймищ,  характер  переміщення  водних
         мас, донних мас (так як відклади донні мають сорбційну здатність щодо ра-
         діонуклідів).
               Аналіз механізму міграції був би неповним без врахування впливу грун-
         тових факторів (грунти — депо забруднювачів). Сорбційні механізми грунтів
         (органічні  сполуки,  мікрофлора,  мікрофауна)  зумовлює  накопичення  радіо-
         нуклідів у верхніх 3-8-10 см шарах грунтів.
               Біотосферні  фактори  міграції  радіонуклідів:  ландшафтні  зони  та  здат-
         ність накопичувати деякі радіонукліди.
               Таким чином, найбільш динамічна міграція нуклідів пов’язана з перева-
         жним напрямком вітру і поверхневого стоку у водоймах. Взаємодія цих фак-
         торів визначає накопичення радіонуклідів у верхніх шарах літосфери (донних
         відкладах та грунтах).
               Розрахунки показали, що радіус сідання радіоактивних аерозолей скла-
         дає 60-120 км.
               Режимні спостереження необхідні для визначення впливу АЕС  і також
         для оперативної інформації про стан природного середовища. Досвід ведення
         спостережень показує, що раціональна  густота сітки, яка забезпечує оцінку
         основних параметрів розподілу і міграції радіонуклідів є 4х4 км в радіусі 30
         км і 8х8 в радіусі 80-100 км.
               Густота  профілів  на  ріках  і  водоймищах  враховує  зміну  режиму  ріки,
         притоки, рівень ріки: 5-12 км при розташуванні пунктів 6-12 пунктів спосте-
         режень на кожному з них. Ці дані можуть бути змінені у відповідності до мі-
         сцевих метео-, гідро-, геоморфолітологічних умов.
               В межах станцій можна виділити такі зони:
               І. Високого рівня гідрохімічних змін. Контролюється границями саніта-
         рно-захисних зон АЕС.
               ІІ. Перехідна зона характеризується стійким спадом вмісту радіонуклідів
         (15-20 км), максимального досягнення напрямку вітрів і активного поверхне-
         вого стоку.
               ІІІ. До 100 км — зона незначної радіоактивності забруднення. Характер-
         на риса — нестабільність як по площі формування, так і по інтенсивності за-
         бруднення.
               Для визначення оптимальної кількості проб N рекомендується викорис-
         товувати формулу
                                                      lg C     /  C
                                          N  R T год .   мах     мін  ,
                                                             
         де  R  — число районів, виділених за умовами геоміграції на площі розвитку
         грунтів і донних відкладів;



         42
   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47