Page 42 - 71

Після значного просторового розподілу (переміщення) в атмосферних
потоках забруднення (радіонукліди) концентруються на поверхні грунтів, ро-
слин, водоймищ. Головні фактори міграції радіонуклідів в атмосферу — ме-
теорологічні.
Потрапляючи в водоймища, головними факторами міграції стають гід-
рологічні фактори: режим рік та водоймищ, характер переміщення водних
мас, донних мас (так як відклади донні мають сорбційну здатність щодо ра-
діонуклідів).
Аналіз механізму міграції був би неповним без врахування впливу грун-
тових факторів (грунти — депо забруднювачів). Сорбційні механізми грунтів
(органічні сполуки, мікрофлора, мікрофауна) зумовлює накопичення радіо-
нуклідів у верхніх 3-8-10 см шарах грунтів.
Біотосферні фактори міграції радіонуклідів: ландшафтні зони та здат-
ність накопичувати деякі радіонукліди.
Таким чином, найбільш динамічна міграція нуклідів пов’язана з перева-
жним напрямком вітру і поверхневого стоку у водоймах. Взаємодія цих фак-
торів визначає накопичення радіонуклідів у верхніх шарах літосфери (донних
відкладах та грунтах).
Розрахунки показали, що радіус сідання радіоактивних аерозолей скла-
дає 60-120 км.
Режимні спостереження необхідні для визначення впливу АЕС і також
для оперативної інформації про стан природного середовища. Досвід ведення
спостережень показує, що раціональна густота сітки, яка забезпечує оцінку
основних параметрів розподілу і міграції радіонуклідів є 4х4 км в радіусі 30
км і 8х8 в радіусі 80-100 км.
Густота профілів на ріках і водоймищах враховує зміну режиму ріки,
притоки, рівень ріки: 5-12 км при розташуванні пунктів 6-12 пунктів спосте-
режень на кожному з них. Ці дані можуть бути змінені у відповідності до мі-
сцевих метео-, гідро-, геоморфолітологічних умов.
В межах станцій можна виділити такі зони:
І. Високого рівня гідрохімічних змін. Контролюється границями саніта-
рно-захисних зон АЕС.
ІІ. Перехідна зона характеризується стійким спадом вмісту радіонуклідів
(15-20 км), максимального досягнення напрямку вітрів і активного поверхне-
вого стоку.
ІІІ. До 100 км — зона незначної радіоактивності забруднення. Характер-
на риса — нестабільність як по площі формування, так і по інтенсивності за-
бруднення.
Для визначення оптимальної кількості проб N рекомендується викорис-
товувати формулу
lg C / C
N  R T год .  мах мін ,

де R — число районів, виділених за умовами геоміграції на площі розвитку
грунтів і донних відкладів;

42