Page 30 - 7

верхньому.
Протокол UDP – протокол користувальницьких датаграм надає
користувальницьким процесам набір транспортних послуг без
гарантованої доставки. Протокол UDP використовують такі додатки, як
NFS (Network File System-мережева файлова система), SNMP (Simple
Network Management Protocol-простий протокол керування мережею). На
відміну від UDP, протокол TCP забезпечує гарантовану доставку з
встановленням з'єднання.
Протокол ARP (Address Resolution Protocol — протокол дозволу
адрес), здійснює перетворення (відображення) IP-адреси у Ethernet
адреси. Зворотнє перетворення здійснюється за допомогою протоколу
RARP (Reverse Address Resolution Protocol — зворотний протокол
дозволу адрес).
Для забезпечення умови "відкритості" систем міжмережеві адреси
(IP-адреси) є логічними і не залежать від апаратури чи конфігурації
мережі. IP-пакет вміщується у фізичний кадр тієї мережі, по якій він у
даний момент передається. IP-пакет містить міжмережеву адресу вузла-
одержувача, мережевий кадр даних, в свою чергу повинен містити
фізичну адресу вузла-одержувача. Особливу актуальність здобуває
механізм перетворення (відображення) адрес для широкомовних мереж,
таких як Ethernet, Token Ring і їм подібні. Ця процедура реалізується за
допомогою протоколу ARP. Перед початком передачі IP-пакета вузол
повинен визначити, якій фізичній адресі в мережі відповідає адреса
одержувача, задана у IP-пакеті. Для цього вузол посилає широкомовний
пакет ARP, що містить IP-адресу одержувача. Після цього він очікує на
відповідь від вузла з даною IP-адресою. Одержувач посилає
інформаційний кадр із вказівкою своєї фізичної адреси. З метою
скорочення часу передачі пакетів і зменшення числа широкомовних
запитів, кожен вузол містить кеш-пам'ять, у якій зберігається таблиця
дозволу адрес. За допомогою цієї таблиці задається відповідність між
фізичними і IP-адресами. Спочатку фізична адреса шукається в таблиці
дозволу адрес. Якщо вузол знаходить відповідну фізичну адресу для IP-
пакета, то він використовує його для звертання до одержувача. В
інакшому випадку вузол запускає процедуру ARP, по завершенні якої
здійснюється відповідна корекція таблиці дозволу адрес.

6.5. Система розпізнавання імен домена (DNS).

DNS (Domain Name Server) представляє собою розподілену базу
даних, що забезпечує ієрархічну систему найменування для
розпізнавання комп'ютерів у Internet. Система DNS була розроблена на
початку 80-х років в зв'язку із стрімким зростанням кількості
комп'ютерів, підключених до Internet. Задачею DNS є надання
користувачу дружніх (що легко сприймаються) імен комп'ютерів і
перетворення цих імен у IP-адреси у відповідності зі стандартом
міжмережової взаємодії. Розпізнавання імен через DNS забезпечується
серверами імен (DNS-серверами), що перетворять інформацію, надану
повним ім'ям домена, у відповідний IP-адресу.

30