Page 26 - 7

6. Мережеві протоколи

6.1. Визначення, перелік, способи реалізації.

Весь процес мережевої взаємодії базується на переміщенні даних
від одного комп’ютера до інших. Для того, щоб комп’ютери нормально
взаємодіяли, потрібні визначені стандарти («мова») інформаційного
обміну («спілкування») між комп’ютерами. Такі правила називаються
протоколами.
Відповідність рівнів реальних протоколів рівням еталонної моделі
показані на рис. 6.

Реально протоколи вищих рівнів реалізуються в програмних
модулях операційних систем.
На початковому етапі розвитку мереж багато великих компаній,
такі як IBM, DEC тощо мали свої власні стандарти для об'єднання
мереж. Природньо, вони були цілком несумісні між собою. Наприклад,
мережі, що відповідають системній мережевій архітектурі (Systems
Networking Architecture, SNA) IBM, не могли безпосередньо взаємодіяти
з мережами, що використовують мережну архітектуру компанії DEC
(Digital Networking Architecture, DNA). В наступні роки міжнародні
організації по стандартах, у тому числі Міжнародна організація по
стандартах (ISO) і Інститут інженерів по електротехніці й електроніці
(IEEE), розробили моделі, які були прийняті і стали загальновизнаним
промисловим стандартом для розробки комп'ютерних мереж. Обидві
моделі описують мережеві технології в термінах функціональних рівнів.
Зокрема, ISO розробила модель, що була названа моделлю стандарту
взаємодії відкритих систем (OSI - Open Systems Interconnection).
Становлення корпоративних комп'ютерних мереж тісно пов'язано з
мережею Internet, в рамках якої були реалізовані основні принципи і
протоколи міжмережевих з'єднань. З мережею Internet пов'язана поява
нової групи протоколів — так званих міжмережевих протоколів, або IP-

26