Page 17 - 7

3.3. Мережа Fast Ethernet.

Мережа Fast Ethernet являє собою подальший розвиток мережі
Ethernet за рахунок збільшення в 10 разів тактової частоти. При цьому
основні аспекти побудови мережі Ethernet залишилися незмінними. У
першу чергу це стосується механізму (методу) доступу, формату кадру
тощо. Основні відмінності стосуються фізичного рівня і пов'язані з
передавальним середовищем, що використовується.
У відповідності зі стандартом IEEE 802.3u, прийнятому в 1995
році, для технології Fast Ethernet в залежності від застосовуваного
кабеля визначені наступні три найменування: 100Base-TX і 100Base-T4
— для крученої пари провідників і 100Base-FX — для оптоволоконного
кабеля.
Система 100Base-TX використовує дві пари проводів: одну для
передачі, іншу — для прийому даних. Допускається використання
неекранованої (UTP) категорії 5 і екранованої (STP) кручених пар.
Найбільш розповсюдженим середовищем є неекранована кручена
пара. В цьому кабелі пари провідників повинні бути завиті по всій
довжині кабелю, за винятком його країв, де кабель підключається до
роз”ємів. Довжина некрученої ділянки не повинна перевищувати 1-1,5
см. Довжина сегментів у мережі 100Base-TX на кабелі UTP категорії 5 із
хвильовим опором 100 Ом не повинна перевищувати 100 м. Це
обмеження диктується припустимим часом затримки поширення сигналу
в передавальному середовищі і є досить твердим. З метою зниження
впливу перешкод використовується біполярна передача: по одному з
проводів передається позитивний, а по іншому — негативний потенціал.
У 100Base-TX використовується таке ж розпаювання, як і в 10Base-T. Це
дозволяє заміняти відповідні інтерфейсні плати без перемонтування або
заміни кабеля.
Стандартом 100Base-TX передбачене використання екранованої
крученої пари з хвильовим опором 150 Ом і стандартних
дев”ятиштирькових конекторів D-типу.
Специфікацією 100Base-T4 також визначена довжина кабелю до
100м. При цьому допускається використання кабелів UTP категорій 3, 4 і
5, однак рекомендується використання кабелю категорії 5. З чотирьох
пар дві призначені для односпрямованої передачі, а дві інші — для
двонаправленої передачі. Пари позначаються в такий спосіб: ТХ — для
односпрямованої передачі даних; RX — для односпрямованого прийому;
BI — інші дві пари для обміну даними в обох напрямках. З метою
зниження рівня перешкод при підключенні кабелю 100Base-T4
дотримують правила перехресного з'єднання пар провідників.
Обидві специфікації обмежують діаметр мережі (максимальна
відстань між будь-якими двома абонентами) завдовжки 200 м.
Специфікація на оптоволоконний інтерфейс 100Base-FX визначає
довжину сегмента до 100 м, однак припустимий діаметр мережі
дорівнює 412 м. За специфікацією 100Base-FX для кожного з'єднання
потрібно двожильний багатомодовий волоконно-оптичний кабель, в
якому по одному волокну передається, а по іншому приймається сигнал.
Ці волокна мають перехресне з'єднання і тому позначаються як RX і ТХ.
Існує багато видів волоконно-оптичних кабелів, від простих
двоволоконних до спеціальних багатоволоконних кабелів. Найчастіше в
сегментах 100Base-FX використовується багатомодовий кабель MMF з
оптоволокном товщиною 62,5 мікрона і зовнішньою ізоляцією товщиною
125 мікронів і позначається як 62,5/125.

17