Page 33 - 6888
P. 33

- пальові  конструкції,  шпонки  і  стовпи  –  для  закріплення
                            нестійких ділянок схилу (укосу) і попередження зміщень ґрунтових
                            масивів по ослаблених поверхнях;
                                 - анкерні  кріплення  –  як  самостійні  утримувальні  споруди  (з
                            опорними плитами, балками тощо);
                                 - комбіновані  споруди  –  це  вищезгадані  споруди,  об'єднані  в
                            одну    конструкцію,   найчастіше    це   буронабивні    палі   з
                            буроін'єкційними анкерами.
                                  Підпірні стіни поділяють на масивні і тонкостінні.
                                  Для  пальових  утримувальних  конструкцій  слід  передбачати,
                            як правило, буронабивні залізобетонні палі. Використання забивних
                            паль  допускається  у  випадках,  коли  проведення  пальозабивних
                            робіт  не  погіршує  умов  стійкості  схилу  (укосу)  та  не  шкодить
                            існуючим будівлям і спорудам.
                                       Пальові    утримувальні     протизсувні    конструкції
                            складаються  з  опор  глибокого  закладання,  заглиблених  у  стійких
                            породах і об'єднаних у верхній частині залізобетонним ростверком.
                            Якщо пальовий ряд виконано як шпунтова огорожа, об'єднувати їх
                            залізобетонним ростверком не обов'язково.
                                 Пальові  протизсувні  конструкції  повинні  сприймати  зсувний
                            тиск,  а  також  не  допускати  продавлювання  і  переповзання  ґрунту
                            призми обвалення через них. При цьому палі можуть бути виконані
                            як  основні  і  проміжні  опори.  Основні  опори  сприймають  зсувний
                            тиск,  а  проміжні  –  перешкоджають  продавлюванню  ґрунту  між
                            основними опорами. Розміщувати основні опори слід не більше ніж
                            у три ряди. Глибина закладання основних опор  у  стійких породах
                            визначається  розрахунком,  а  проміжних  –  приймається  не  менше
                            ніж  1,0  м  у  стійких  нескельних  ґрунтах.  Залізобетонні  проміжні
                            опори слід об'єднувати з основним залізобетонним ростверком.
                                  Параметри  анкерних  конструкцій  повинні  визначатися  на
                            підставі  розрахунків  за  міцністю  матеріалу  тяги  анкерів  і  несучої
                            здатності  ґрунту.  Корінь  анкера  необхідно  розташовувати  за
                            межами  призми  обвалення  масиву  ґрунту  з  достатнім  його
                            заглибленням у стійкому шарі ґрунту.
                                  Якщо стійкість схилів (укосів) не забезпечується інженерним
                            захистом,  фундаменти  будівель  і  споруд  класів  наслідків
                            (відповідальності) СС3, СС2 розраховуються на сприйняття частини


                                                            33
   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38