Page 7 - 6881

Зазвичай для оцінювання наслідків несприятливої дії чинників довкілля

щодо здоров’я людини враховують такі показники:

• біологічна дія чинника;

• ступінь його поширеності;

• стійкість чинника у часовому вимірі;

• чисельність груп населення, які знаходяться під негативним впливом.

Надходження шкідливих чинників регламентується, а їх поширення

забороняється. Проте у дійсності нормативи доволі часто порушуються.

Водночас у міжнародному співтоваристві рішення щодо регламентації

шкідливих чинників приймається згідно концепції «користь-шкода».

Користь, яку матиме суспільство від застосування чинника, порівнюється із

завданою довкіллю і здоров’ю шкодою. Визначається розмір шкоди, тобто

прийнятний припустимий ризик, те, чим людство нехтує, отримуючи користь

від того, що впроваджує. Ця величина встановлюється з урахуванням не

тільки вищевикладених критеріїв, але й економічного стану суспільства.

Наразі в Україні регламентування шкідливих чинників відбувається з позицій

«нульового» ризику. Припускається, що за умови дотримання визначеного

нормативу, антропогенні чинники не погіршуватимуть здоров’я людей.

Однак таке твердження є достатньо умовним, адже є люди, більш чутливі до
негативних впливів через хронічні захворювання, спадкову схильністю тощо.

В Україні взагалі майже не користуються концепцією ризику
(ймовірності виникнення) для регламентування і оцінювання шкідливого

впливу чинників довкілля. Поняття допустимого ризику беруть до уваги
тільки при регламентуванні іонізуючого опромінення. Однак, такий підхід

не дає можливість достовірно ранжувати чинники за ступенем їх

шкідливості. Відсутність або обмеження застосування вищевказаних понять

ускладнює узагальнене оцінювання негативної дії чинників середовища на

стан здоров’я людини. Дані екологічного моніторингу на території України

свідчать, що практично в усіх великих містах постійно чи періодично

шкідливі речовини надходять у повітря в надлишковій кількості.

7