Page 30 - 6881

Стан або ступінь забруднення атмосферного повітря оцінюється

шляхом порівняння концентрації в ньому тих або інших забруднюючих

речовин із гігієнічними нормативами. Гігієнічними нормативами допустимої

концентрації в атмосфері шкідливих речовин є гранично допустимі

концентрації (ГДК). Максимально разова ГДК установлюється для

попередження рефлекторних реакцій людини (відчуття запаху, зміна

активності головного мозку, світлової чутливості очей та ін.) при

короткочасному впливі (до 20 хвилин), а середньодобова – для попередження

їх загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного й ін. стану. ГДК

розроблені в припущенні, що на організм людини впливає тільки одна

забруднююча речовина.

За хімічним складом і властивостям, а також характеру дії на організм

людини компоненти відпрацьованих газів об’єднують у такі групи:

- Перша група. Нетоксичні речовини: азот, кисень, водень, водяна пара,

вуглекислий газ й інші природні компоненти атмосферного повітря.

Заслуговує на увагу обсяг вуглекислого газу через його роль у «парниковому

ефекті».

- Друга група. Оксид вуглецю, або чадний газ – продукт неповного

згоряння нафтових видів палива, легший за повітря й немає кольору та
запаху. Має виражену отруйну дію, що обумовлюється його здатністю

вступати в реакцію з гемоглобіном крові. Внаслідок цього порушується
газообмін в організмі, з’являється кисневе голодування й виникає порушення

функціонування всіх систем організму. Характер отруєння оксидом вуглецю
залежить від його концентрації в повітрі, тривалості дії та індивідуальної

сприйнятливості людини. Легкий ступінь отруєння викликає пульсацію в

голові, потемніння в очах, підвищене серцебиття. При важкому отруєнні

свідомість паморочиться, зростає сонливість. При дуже великих дозах

чадного газу (понад 1%) наступають втрата свідомості й смерть.

- Третя група. Оксиди азоту, переважно оксид і двооксид азоту, гази,

що утворюються в камері згоряння. Оксид азоту – безбарвний газ, легко

30