Page 104 - 6872

площі сумарних електричних властивостей гірських порід від
поверхні до максимальної глибини проникнення струму.
ЕП застосовують за умов чітко вираженої
диференціації порід за електричним опором  п у
горизонтальному напрямку (крутоспадні, пластові
відкладення порід, контакти, зони порушень, локальні об’єкти
у вигляді куль, лінз та ін.).
Аналогічно методу ВЕЗ, якщо пропустити струм I у
лінію АВ і виміряти різницю потенціалів U між
приймальними електродами MN, то за законом Ома уявний
опір  п середовища визначається за формулою:

 U mB
 п=K∙ , [м∙ ]=[Ом∙м], (9.1)
I mA

де К - коефіціент електророзвідувальної установки (табл. 9.1).

Методика польових робіт

Коли виконують ЕП електричне поле у землі
збуджують постійним струмом, а вимірювання здійснюють
автокомпенсатором електророзвідувальним (АЕ-72).
Під’єднання приладу до ліній і вимірювання I та U, а також
запис у журнал здійснюють за схемою ВЕЗ, яка була описана
у лабораторній роботі №1.
На практиці для проведення ЕП використовують
різноманітні установки (див. таблицю 9.1) із заземленими
лініями АВ і MN. Уявний опір  п, визначений за формулою
(9.1), відносять до центру симетричної установки (рис. 9.1,
точки O 1, O 2, O 3 і т.д.), або до центру приймальної лінії MN
несиметричної установки. При виконанні ЕП установка з
незмінними віддалями між електродами (тобто К=const)
зміщується вздовж профілю спостережень з кроком Х
(рис. 9.1), як правило, рівним MN. У результаті по профілю
будується крива зміни r гірських порід до розрізу на деяку
глибину, яка залежить від розмірів лінії АВ:

104