Page 66 - 6862

на Сонце і вертикаллю до горизонтальної площини. θ Z розраховують за
формулою:
cos( Z )  cos( )  cos( )  cos( )  sin( )  sin( ) . (6.3)
Висота Сонця α над горизонтом – кут у вертикальній площині між напрямом
сонячного випромінювання і його проекцією на горизонтальну площину. З рис.
6.2 очевидно, що
  90   , (6.4)
Z
тому sin( )  cos( )  cos( )  cos( )  sin( )  sin( ) . (6.5)
Зі збільшенням висоти Сонця α зменшується відстань через атмосферу, яку
проходить сонячне випромінювання, і збільшується час протягом якого сонячна
енергія потрапляє на поверхню.

Рис. 6.2. Кути, які визначають положення точки земної поверхні
відносно напрямку сонячних променів

Азимут Сонця α S – кут в горизонтальній площині між проекцією напрямку
сонячного випромінювання і напрямом на південь. Значення азимуту α S
розраховують за формулою:
sin( S )  ( cos( )  cos( )) / cos( Z ) . (6.6)

Рис. 6.3. Кути, які характеризують положення точки на похилій поверхні
відносно напряму сонячних променів

63