Page 36 - 6856

алгоритмом перетворення. Різні перетворення в рамках системи

СК-63 виконуються через систему СК-42.

Місцеві системи координат. Місцева система координат - система

координат, утворена від державної системи координат 1942 або 1963 років

шляхом введення відповідних "ключів" переходу.

Система координат 1942 року - референцна система прямокутних

координат на площині, яка базується на використанні конформної проекції

Гаусса-Крюгера з вихідними даними:

- референц-еліпсоїд Красовського - велика піввісь 6 378 245 м,

стиснення - 1:298.3;

- висота геоїда в Пулково над референц-еліпсоїдом дорівнює нулю;

- геодезичні координати Пулковської обсерваторії (центр сигналу А):

широта - 59°46'15.359'', довгота від Гринвіча - 30°19'28.318'';

- геодезичний азимут з Пулково на пункт Бугри - 121°06'42.305'';

Прямокутні координати Державної геодезичної мережі обчислюються на

площині в конформній проекції Гаусса-Крюгера в шестиградусних зонах,

осьовими меридіанами яких є меридіани з довготами 21°, 27°, 33°, 39°.

Початком координат у кожній зоні є точка перетину осьового меридіана з

екватором. Значення ординати на осьовому меридіані приймається рівним

500 км.

При топографічних зйомках у масштабі 1:5000 і більше, крім прямокутних

координат у шестиградусних зонах, обчислюються прямокутні координати у

триградусних зонах. Осьовими меридіанами цих зон у системі координат 1942

року є меридіани з довготами 21°, 24°, 27°, 30° . . . 39°.

Система координат 1963 року - система прямокутних координат на

площині у триградусних зонах, яка має зв'язок з системою координат 1942

року.

Місцеві системи координат встановлюються з метою мінімального

спотворення проекції Гаусса-Крюгера, зручності у використанні і

35