Page 7 - 6850

Найпоширенішими є струми, які змінюються за синусоїдним законом,
однак у багатьох електротехнічних об’єктах у стаціонарних режимах роботи
струми можуть бути несинусоїдними періодичними. Струм проходить вiд
точки з бiльш високим потенцiалом φ a до точки з меншим потенцiалом φ b (φ a
> φ b).
Електричний потенціал φ чисельно дорівнює роботі по перенесенню
одиничного додатного заряду q 0 із даної точки в точку фіксовану.
Поверхня Землі, як провідника, еквіпотенціальна, потенціал її зручно
прийняти нульовим. Тому й поняття «заземлити» означає прийняти
потенціал даної точки за нуль. Потенціал будь–якої точки в електричному
колі можна прийняти за нульовий, потенціали всіх інших точок відповідно
зміняться, але різниця потенціалів між точками залишиться без зміни.
Напруга між двома точками (напруга ) – це робота, виконана силами
електричного поля при переміщенні одиничного додатного заряду з точки а в
точку b по шляху l , або напруга – це енергія, яку витрачає кожний
електричний заряд у приймачі електричної енергії. У потенціальному
електричному полі вона не залежить від шляху l, по якому переміщається
заряд з однієї точки в іншу, і чисельно дорівнює різниці потенціалів між
цими точками:
u аb = φ a – φ b. (1.3)
де φ а , φ b – потенціали точок а і b.
Напругу позначають стрілкою, яка спрямована до більшого
потенціалу, а в колі постійного струму до точки "+".
Інтенсивність силової дії електричного поля характеризується
напруженістю електричного поля Е. Напруженість електричного поля –
фізична векторна величина, яка чисельно дорівнює границі, до якої прямує
відношення сили F з якою електричне поле діє на нерухоме точкове тіло,
заряджене додатним зарядом q 0, до величини цього заряду, коли останній
прямує до нуля:
F
E = lim (1.4)
0 q  0 q
0
Напрям вектора Е збігається з напрямом вектора сили F. У системі СІ
напруженість електричного поля вимірюється у В/м. Електричне поле,
створене додатним зарядом q 0, відштовхуватиме цей заряд. Тому вектор Е в
точці, де знаходиться заряд q 0, буде спрямований по радіусу від цього заряду.
Якщо ж q 0 < 0, то вектор Е матиме протилежний напрям.
Електрорушійна сила (ЕРС) є фізичною величиною, яка викликає

електричний струм в провідному контурі та дорівнює лінійному інтегралові
напруженості Е електричного поля вздовж цього контуру:
е =  Edl (1.5)
ЕРС – це скалярна величина, яка чисельно дорівнює різниці
потенціалів між позитивним і негативним затискачами (полюсами) джерела
за відсутності у ньому електричного струму.

7