Page 8 - 6849

Як правило, найбільшу перевагу при проведенні гідроізоляційних робіт слід
надавати матеріалам і методам селективної дії. До селективних належать методи, що
забезпечують вибіркове зниження проникності водонасиченої частини пласта при
закачуванні ізолюючих реагентів по всій його товщині. Селективність ізоляційних робіт
ґрунтується на властивостях ізолюючого матеріалу, тому термін «селективний»
поширюють і на матеріал.
Селективний метод (матеріал) не може володіти абсолютною вибірковістю.
Селективність методу полягає у здатності вибірково знижувати продуктивність
обводнених інтервалів більшою мірою, ніж нафтонасичених.
З урахуванням природи селективних водогазоізолюючих матеріалів в даний час
методи їх застосування можна розділити на 3 групи:
1) методи, засновані на закачуванні в пласт органічних полімерних матеріалів;
2) методи, засновані на застосуванні неорганічних водоізолюючих сумішей;
3) методи, засновані на закачування в пласт простих органічних сполук.
Найбільш вивченими і освоєними методами селективної ізоляції і обмеження
припливу пластових вод в нафтові свердловини (перша група) є методи, засновані на
використанні водорозчинних полімерів акрилового ряду чи біоплімерів.

3.4 Методи визначення глибини порушення експлуатаційної колони. В цьому
розділі необхідно висвітлити методику проведення резистевиметрії, електрогравиметрії,
поінтервальну опресовку колони та ін. На основі аналізу існуючих способів вибрати для
конкретної свердловини найбільш ефективний спосіб визначення глибини порушення.
Для оцінки якості технічного стану свердловини, включаючи оцінку герметичності
експлуатаційної колони і цементного каменю застосовуються різні види геофізичних
досліджень свердловин, наприклад:
• ТМ – термометрія;
• Р – резістевіметрія;
• АКЦ – акустична цементометрія;
• ГГЦ – гамма-гамма-цементометрія;
• ГГДТ– гамма-гамма-дефектотовщинометрія;
• ЕМД – електромагнітна дефектоскопія;
• МК – мікрокавернометрія і ін.
Технічний стан свердловини визначається відповідністю основних елементів її
конструкції вимогам охорони надр, довкілля та експлуатації, що виключає перетікання
рідини і газу з одного шару в іншій або вихід на поверхню.
Перші дослідження технічного стану свердловини проводять під час її
спорудження. Надалі, в процесі експлуатації свердловини, експлуатаційна колона і
заколонний простір (цементне кільце) піддаються як механічним впливам, так і впливу
пластових та закачуваних вод. Це може привести до виникнення дефектів колони і
цементного кільця. Крім того, при експлуатації свердловини проводяться різні види
ремонтно-ізоляційних робіт, в результаті яких змінюється інтервал і стан цементного
кільця за колоною. Перераховані фактори обумовлюють необхідність періодичного
дослідження технічного стану свердловини.
Контроль за РВР при нарощуванні цементного кільця за експлуатаційною колоною,
кондуктором, кріпленням слабозсцементованих порід в привибійній зоні пласта
здійснюють акустичним або гамма-цементоміром за методикою порівняльних
вимірювань, до і після проведення ізоляційних робіт.
Для контролю якості цементування використовується серійна апаратура типу АКЦ.
У складних геолого-технічних умовах обсаджених свердловин отримання достовірної
інформації сприятиме використання апаратури широкосмугового акустичного каротажу
АКШ. Для контролю глибини спуску в свердловину обладнання (НКТ, гідроперфоратора,
різних пакеруючих пристроїв), інтервалу і товщини відкладення парафіну, положення
статичного і динамічного рівнів рідин в колоні, стану штучного вибою обов'язковим є
дослідження одним із стаціонарних нейтронних методів (НГК, ННК) або методом
розсіяного гамма-випромінювання (ГГК).
Стан цементного кільця оцінюється трьома основними методами геофізичних
досліджень:
- акустичним;
- гамма-гамма-цементометрією (АКЦ і СГДТ);
- термометрією.

7