Page 30 - 6845

верстатів та їх окремих вузлів. Основні з них: статичний і
виробничий, різновидністю останнього є динамічний. Суть
статичного методу визначення коефіцієнту жорсткості і верстата
полягає в тому, що вузли верстата навантажують силою, що
відтворює дію сили різання, і одночасно вимірюють переміщення
окремих вузлів верстата. Жорсткість вузла верстата при цьому
визначають за формулою:
P
j y max . (4.1)
y max
Під час лабораторних випробувань вузли верстата
навантажують ступінчасто зростаючим зусиллям і одночасно
фіксують переміщення в напрямі, нормальному до оброблюваної
поверхні. Розвантаження проводять в зворотному порядку, також з
фіксацією переміщень.
За одержаними результатами будують графіки "навантаження-
переміщення" для трьох вузлів окремо: для супорта, передньої і
задньої бабок.
Для визначення середньої жорсткості вузла графік
спрямляють, тобто експериментальну ломану лінію апроксимують
лінійною залежністю вигляду:
P y A o A y , (4.2)
1
де А 0 і А 1 - постійні коефіцієнти. Для визначення цих коефіцієнтів
найбільш доцільно застосовувати метод найменших квадратів.
Для визначення коефіцієнту жорсткості металорізального
верстата методом статичного навантаження використовують
навантажувальний пристрій з динамометром і пристрої для
вимірювання переміщень вузлів (індикатори).
Сумарне переміщення вузлів токарного верстату у в під дією
складової Р у визначає коефіцієнт жорсткості і коефіцієнт
податливості. У разі положення сили, що прикладається, по
середині оброблюваної деталі (в даному випадку вала) коефіцієнти
податливості і жорсткості будуть дорівнювати:

31