Page 11 - 6841
P. 11

сприяння  розвитку  прав  і  активності  громадян  та
           громадських екологічних організацій;
                  формування міжнародних екологічних структур, задачі яких
           зводять до координації глобальних екологічних проблем і шляхів їх
           вирішення;
                  посилення ролі і розроблення новітніх методів екологічного
           моніторингу довкілля та ін.

                                       Лекція 4
                            ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПІЗНАННЯ
                4.1 Основи теорії пізнання
                4.2 Проблематика науки екології
                4.3 Особливості інформаційного пошуку
                4.4 Моделювання в наукових дослідженнях.

                              4.1 Основи теорії пізнання
                Теорія    пізнання    (гносеологія)   –   це   вчення   про
           закономірності  процесу  пізнання  навколишнього  світу,  методи  й
           форми  цього  процесу,  про  істину,  а  також  критерії  та  умови  її
           достовірності.  Із  дисципліни  «Філософія»  можна  довідатись  про
           боротьбу   матеріалістичного    напрямку    теорії   пізнання   з
           ідеалістичним (Г.Гегель, Д.Берклі, махісти та ін.).
                Пізнання    будь-якого   предмета    починається   з   його
           безпосереднього  огляду,  а  далі  досліджуваний  предмет  уявно
           розчленовується на складові частини, тобто аналізується.
                Аналіз  –  найважливіший  етап  процесу  пізнання,  оскільки
           завдяки  йому  вдається  вивчати  будову  об'єкта,  його  структуру,
           відокремлювати суттєве від другорядного, пізнавати частини об'єкта
           як  елементи  цілого.  Цілісне  відтворення  проаналізованого  об'єкта
           відбувається в процесі синтезу, наступного ступеня пізнання. Саме
           із синтезу починається система мислення.
                Всебічно  розглядаючи  процес  пізнання,  велика  увага
           приділяється  практиці  як  критерію  істини,  наголошуючи,  що
           практика є, по суті, основним стимулом до пізнавальної діяльності.
           У  результаті  живого  споглядання  предмета  чи  явища  дослідник
           установлює  окремі  факти  чи  отримує  дослідні  дані.  Далі  за
           допомогою  відчуттів,  сприймань  та  уявлень  створюються  поняття
           про явища й об'єкти, які набувають форми знань про них. На основі
           почуттів людина створює чуттєво-конкретний цілісний образ речей
                                             11
   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16