Page 86 - 6840
P. 86

специфічну плодючість на різних етапах життя з врахуванням умов
                  конкретного регіону.
                        У  швидкоростучих  популяціях  переважають  молоді  особини.
                  Перевага  в  складі  популяції  старих,  що  втратили  здатність  до

                  розмноження, є лімітуючим фактором її росту.
                        Всі вищезгадані характеристики популяції мають безпосереднє
                  практичне  використання.  Так,  у  промислових  птахів,  ссавців

                  співвідношення числа тварин першого року життя і старіших, яке
                  визначають у кінці мисливського сезону, служить показником того,
                  в  якому  напрямку  розвивалась  популяція.  Високий  процент
                  молодих особин у порівнянні з дорослими, вказує на те, що сезон

                  був  вдалим  і  за  умов,  що  смертність  молодих  не  буде  високою,
                  популяція в наступному році зросте.
                        Отже, визначати чисельність популяції та її динаміку необхідно

                  з  врахуванням  основних  параметрів,  від  яких  вона  залежить  у
                  конкретному середовищі.
                        Для підрахунку загальної чисельності і оцінки стану популяції

                  в  кінці  року  (сезону)  можна  скористатися  уже  згадуваною
                  формулою:
                        N = Nt + В - D + I – Е,

                        де N – число особин популяції вкінці року (сезону);
                        Nt – число особин, популяції на початку року (сезону);
                        В – число особин, що народились за цей час;
                        D – число особин, що померли за цей час;

                        І – число особин, що іммігрували з інших популяцій;
                        Е – число особин, що емігрували в інші популяції.


                        8.2.     Прогнозування норм експлуатації популяцій
                        Популяція  живих  організмів  практично  завжди  виступає  як
                  основна  одиниця  використання  та  керування  її  розвитком.  В  усіх
                  випадках використання ресурсів живої природи повинно базуватися

                  на  здатності  популяції  до  саморегуляції  своєї  чисельності  і  до
                  поступового відновлення біологічного потенціалу після вилучення
                  певної  кількості  особин.  Визначення  норм  вилучення  особин  та

                  біомаси з популяції є центральним завданням природокористування
                  та  визначення  порогу  стійкості  популяції  до  антропогенного
                  впливу.  Перевищення  допустимих  норм  експлуатації  популяцій

                  може  призвести  до  її  зникнення.  Прикладом  таких  наслідків  є
                  популяції  атлантичного  оселедця,  що  поширені  в  акваторії

                                                                                                             86
   81   82   83   84   85   86   87   88   89   90   91