Page 68 - 6840
P. 68

Функціональною  реакцією  називають  залежність  швидкості
                  поїдання  жертви  окремою  особиною  хижака  від  щільності
                  популяції жертви. Функціональна реакція багатьох хижаків зростає
                  повільніше при нижчих чисельностях жертви, ніж при високих.

                        Вважають,  що  двостороння  взаємодія  хижак-жертва,  яка
                  характеризується  сповільненням  реакції  хижака  на  збільшення
                  чисельності  жертви,  є  нестабільною.  Обмежуючи  ріст  популяції

                  частини видів, хижаки відіграють роль регуляторів в угрупуванні і
                  цим самим сприяють поповненню його іншими видами.
                        На  основі  спостережень  еколог  Р.Уіттекер  прийшов  до
                  висновку, що:

                        1.    Рослина-жертва  виживає,  якщо  знаходить  укриття  від
                  хижака.  Для  підтвердження  цього  він  наводить  приклад  із
                  звіробоєм  звичайним  (Hypericum  perforatum),  що  був  завезений  із

                  Європи в західні штати США. Він отруйний для худоби, тому не
                  поїдався  нею  і  став  головним  бур’яном  пасовищ.  Разом  з  цим
                  бур’яном  був  завезений  з  Європи  жук  (Chrysolina  quadrigemina),

                  який живиться ним. Він теж так швидко розмножився, що фактично
                  винищив звіробій. Той залишився під покривом лісу, у затінку, де
                  став недоступним. Внаслідок цього скоротилася і популяція жука.

                        2.  Відносна стабільність рослини підтримується хижаком, який
                  запобігає надмірному розростанню її на пасовищі.
                        3.  Сучасний розподіл рослин зумовлює хижак, а не стійкість
                  рослини до умов середовища.

                        Травоїдні крупні ссавці поїдають 30-60% лучної рослинності.
                        Синиці  великі  розкльовують  взимку  стебла  дудника  (родина
                  селерових)  у  пошуках  личинок  комах,  які  в  них  поселяються.  За

                  умови заселення стебел рослини менше, ніж на 5%, синиці з них не
                  збирають  поживи.  Аналогічна  закономірність  спостерігається  і  в
                  дроздів, які під час міграції не затримуються на лісових ділянках,
                  де продуктивність плодів горобини нижча 2,5-3 кг/га.

                        Отже, кількість корму не байдужа для тварин, оскільки пошуки
                  її вимагають часу і затрат енергії.
                        Однак, необхідно зауважити, що рослиноїдні тварини не можна

                  вважати типовими хижаками, оскільки, як уже відзначалось,  вони
                  поїдають  лише  частину  рослини.  Тому  екологам  необхідно
                  грунтовно  вивчати  механізми  взаємодії  між  рослинами  і

                  рослиноїдними  тваринами,  між  хижаками  і  паразитами  та  їх



                                                                                                             68
   63   64   65   66   67   68   69   70   71   72   73