Page 12 - 6839

як інтенсивність відтворення, рівень смертності, швидкість зміни поколінь. Від
цієї сторони структурної організації залежить здатність популяційної системи
до самопідтримання та ступінь її стійкості до впливу негативних факторів
середовища в тому числі й антропогенного пресу. Також він характеризує етап

розвитку популяції (віковість), а отже, й перспективи розвитку в майбутньому
(рис. 3.1).

Існує три основні типи популяцій залежно від співвідношення особин

різних вікових груп:

 інвазійний (процвітаючий) – популяція ще нездатна до самопідтримання,
залежить від занесення насіння ззовні, складається переважно з
прегенеративних особин,
 нормальний (рівноважний) – відбувається самопідтримання, в основному

переважають генеративні рослини,
 регресивний (старіючий) – втрата здатності самопідтримання, переважають
постгенеративні рослини.

Практична частина

1. Проаналізувати дані таблиці 3.1, перенести абсолютні значення
щільності різних вікових груп у відносні.
2. Проаналізувати популяції за змінами чисельності, народжуваності,
смертності особин. Швидкість росту популяції визначити шляхом відношення

величини приросту популяції до минулого проміжку часу:
 N
 V  , де N   ,
t  N 2 N 1
N – щільність популяції,

N 2 – кінцевий стан, N 1 – початковий стан;
 t   – проміжок часу
t 2 t 1
Ступінь лабільності популяції визначити з допомогою індексу відновлення
популяції:
p  j  im  v
Ir  * 100 %,
g

де p – проростки, j – ювенільні, im – імматурні, v – віргінільні, g – генеративні
особини.
Отримані показники занести у таблицю 3.2.

3. Побудувати віковий спектр виду.*

12