Page 17 - 6815

висока жаростійкість та жаровитривалість;
високий питомий електричний опір;
малий температурний коефіцієнт питомого опору;
відсутність старіння (постійність питомого опору матеріалу
нагрівника у процесі тривалого терміну його експлуатації).
Для виготовлення нагрівників з робочою температурою до
0
1500 К найбільш поширеними матеріалами є ніхроми (сплави нікелю
і хрому), фехралі (хромоалюмінієві сплави) та хромонікелеві
жаротривкі сталі.
Ніхроми містять у собі 75–80% нікелю і біля 25% хрому.
Збільшення вмісту нікелю у сплаві підвищує його робочу
температуру. Додавання титану покращує механічну міцність
сплаву.
Хромонікелеві жаротривкі сталі містять 22% 27% нікелю. З
них виготовляють нагрівні елементи з робочою температурою до
0
1100 К.
Фехралі є сплавом заліза, хрому (до 13%) і алюмінію (до 4%).
Виготовлені зі сплаву нагрівники працюють в установках з робочою
0
до 1100 К.
Для високотемпературних печей з максимальною робочою
0
температурою до 1700 К застосовують нагрівальні елементи
карборунду. Ці нагрівники інколи називають селітовими або
глобаровими. Їх одержують у процесі спікання за температур
0
0
1900 К 2000 К кремнезему та вугілля. Зазвичай це стержні різної
довжини з діаметром 6мм 30 мм. У печах із максимальною
0
0
робочою температурою 2300 К і >2300 К нагрівники виготовляють
із тугоплавких металів (молібдену, танталу, ніобію, вольфраму),
вугілля або графіту. Необхідно зауважити, що ці нагрівники швидко
окислюються й можуть працювати тільки в атмосфері інертних газів
або у вакуумі.
2.3 Принципи вимірювання та регулювання температури
електричних печей
Величину температури визначають за зміною фізичної властивості
тіла у процесі його нагрівання (тиску газу, об'єму, електричного
опору, виникнення електрорушійної сили на кінцях провідників,
випромінювання, спектрального складу світла, тощо). Найчастіше

17