Page 322 - 6783

національно-визвольного тощо, які також є суб’єктами міжнародних

відносин.
У структурі міжнародних відносин розрізняють:
– типи міжнародних відносин: відносини, що ґрунтуються на балансі

сил; відносини, які спираються на баланс інтересів;
– види міжнародних відносин: за сферою (економічні, політичні,
військові, культурні, ідеологічні); за суб’єктами (міжнародні,
міждержавні, міжпартійні, відносини між різними неурядовими

асоціаціями тощо);
– рівні міжнародних відносин: глобальний, регіональний і
двосторонній.

Вони відрізняються за масштабами, обсягом розв’язуваних питань,
ступенем складності.
У міжнародних відносинах є проблеми, які зачіпають інтереси й

потреби усіх народів і держав. Це так звані глобальні проблеми
сучасності – стійкі негативні тенденції насамперед у базисних сферах
суспільного життя, які набули чи явно набувають планетарного

масштабу. Основними ознаками глобальних проблем є: їхній
загальнолюдський характер; масштабність; надзвичайна гострота;
необхідність колективного вирішення. Виділяють такі основні групи
глобальних проблем:

– пов’язані із взаємодією людини і природи (екологічна, енергетична,
сировинна, продовольча, демографічна);
– пов’язані із взаємодією людини і суспільства (боротьба з голодом і

недоїданням; розв’язання проблем освіти і культури; боротьба з
хворобами, епідеміями; захист від «забруднення» духовного середовища
життя людини);
– пов’язані із сферою міжнародних відносин (проблеми збереження

миру; боротьба з міжнародним тероризмом та злочинністю; подолання
економічної відсталості держав; заборона зброї масового знищення, ін.).

Визначальною умовою оптимального вирішення глобальних
проблем, загальнолюдських інтересів стає сучасне політичне мислення,
ґрунтоване на засадах філософії виживання. Адже таке мислення – це
реальна ідейна платформа практичної діяльності світового

співтовариства; це – відмова від претензій на монопольне володіння
істиною, шанобливе ставлення до поглядів і думок опонентів; це –
відмова від традиційного мілітаристського і ядерно-стратегічного

мислення, що базується на помилковій упевненості в можливості
стримати війну військово-технічними засобами; це є синтез науки з

322