Page 43 - 6766
P. 43

43

                     Рис.  5.2.  Схема  розташування  свердловин  при  визначенні  дійсної

               швидкості руху підземних вод. А – пускова свердловина, B, C, D – спостережні.

                     Рис. 5.3. Визначення напрямку грунтового потоку по трьох свердловинах.


                     Рис. 5.4 Графік зміни концентрайії іону хлору в підземних водах.      – час



               введення  солі,     і    -  відповідно  час  початку  підвищення  концентрації  іону


               хлору і його максимальної концентрації.
                     Визначення дійсної швидкості руху підземних вод, а також напрямки руху

               при  природних  ухилах  здійснюється  в  польових  умовах,  для  чого

               використовуються  різні  індикатори,  які  змінюють  або  колір,  або  хімічний

               склад,  або  ж  електропровідність  підземних  вод.  У  якості  індикаторів

               використовують  речовини,  які  чітко  виявляються  у  воді,  які  не  вступають  в

               реакцію  з  речовинами,  що  знаходяться  у  воді.  Цим  вимогам  задовольняють

               добре  розчинні  хлористі  солі  натрію,  літію,  нашатир,  деякі  барвники,

               радіоактивні  речовини  та  ін.  Перед  визначенням  дійсної  швидкості  течії

               підземних  вод  ділянка,  де  намічається  проведення  дослідних  робіт,  повинна

               бути вивчена у геологічному і гідрогеологічному відношеннях з обов´язковим

               визначенням хімічного складу підземних вод.

                     Для  проведення  досліду  на  обраній  площадці  проходиться  шурф  або

               буриться  свердловина,  в  які  потім  запускається  індикатор.  Ці  виробки

               називаються пусковими, або дослідними.  Для вловлювання індикаторів вниз за

               течією влаштовуються вловлюючі, або спостережні, виробки (три-п'ять штук),

               які зазвичай розташовуються по напрямку потоку віялоподібно (рис.5.2).

                     До закладки пускової і вловлюючої свердловин встановлюється загальний

               напрямок руху підземних вод на дослідній ділянці по карті гідроізогіпс (при її

               наявності)  або  нівелюванням  рівня  води  за  трьома  свердловинами,  по

               перпендикуляру до гідроізогіпс (рис 5.3).

                     Відстань  між  пусковими  і  уловлюючими  виробками  вибирають  в

               залежності від гранулометричного складу дослідного водоносного горизонту. У

               супесях, лесовидних суглинках і т. і. породах ця відстань дорівнює 0,5-1,5 м, у

               дрібнозернистих  пісках  -  2-5  м,  у  крупнозернистих  -  5-15  м,  в  тріщинуватих
   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47   48