Page 25 - 6763

нерухомі, що визначають лояльність їх взаємодії з полем
дефекту, взаємодія що носить магнітний характер – частинки
намагнічуються полем розсіювання дефекту, при проведенні
контролю необхідно одночасно додатково підмагнічувати,
тому магнітографічний контроль проводиться тільки
способом прикладаючого поля. В якості індикатора полів
розсіювання від дефектів використовують магнітну стрічку.
Можливість магнітографічного контролю розширюють
при застосуванні універсальної комбінованої стрічки МКУ.
Вона має два шари, нанесеної один на другий. В нижньому
шарі застосований порошок з коефіцієнтною
силою Н с = 7512, а в другому верхньому шарі Н с = 7960. При
записі слабкі поля фіксуються у верхньому шарі, а сильні у
нижньому.
Для живлення намагнічуючого пристрою в стаціонарних
умовах використовують випрямлячі з напругою 50…60 В при
силі струму 40…50 А.
Магнітографічні дефектоскопи, які застосовуються для
відтворення магнітного запису мають блок зчитування у виді
магнітних головок, закріплених на барабані, що обертається
від двигуна. Магнітні головки складаються із двох
напівкілець, виготовлених із матеріалу з високою магнітною
проникністю.
Промисловість випускає магнітографічні дефектоскопи
трьох видів індикації: імпульсні (у виді кривої),
відеоіндикація (телевізійне відображення шва і дефектів) і
універсальні (комбінація імпульсної і відеоіндикації на двох
роздільних однопроменевих, або на одній двохпроменевій
електронній трубці).
Зчитування результатів контролю з магнітної стрілки
проводиться дефектоскопами.
Дефектоскоп має електродвигун, який приводить у
обертання барабан з декількома магнітними головками.
Головки переміщуються поперек магнітного поля. Електричні
сигнали із головки поступають у підсилювач і подається на
електронно-променеву трубку.
Відомі дефектоскопи типу МД – 9 з імпульсивною
індикацією, МД – 11 з видимим відображенням. Найбільш
24