Page 10 - 6754

професіоналами для забезпечення ефективної діяльності представницької фірми. У
своїх працях вчений сформулював наукову проблему розбіжності інтересів
управлінців та власників корпорації, яка не втратила актуальності і в сучасних
умовах функціонування корпорації. Найбільшого розвитку теорія корпорації
набула після появи інституціоналізму, представники якого вважали, що новий
етап розвитку ринкової економіки початку XX ст. – корпоративний – потребує
обов’язкового врахування інституціональних чинників суспільного розвитку. На
думку інституціоналістів, корпорація – одна із найголовніших інституцій в
індустріальному суспільстві, яка становить основу, організаційну структуру
індустріальної системи сучасного суспільства. Велику увагу корпораціям у своїх
дослідженнях присвятив Дж. Гелбрейт, наголошуючи на тому, що корпорація – це

поєднання передової техніки з масовим застосуванням капіталу, що обумовлює
панування корпорації над споживчим попитом.
В українському законодавстві термін “корпорація” застосовується у
специфічному значенні для позначення одного із видів об’єднань підприємств.
Відповідно до ч.3 ст. 120 Господарського кодексу України корпорація – це
договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і
комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними
окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з
учасників органам управління корпорації.
Дуже часто поняття «корпорація» ототожнюють з поняттям «акціонерна
компанія». Необхідно наголосити, що вони відрізняються тим, що в понятті
«корпоративний» акцент роблять на формі спільної діяльності, а в понятті
«акціонерний» – на способі об’єднання осіб.
Отже, у сучасній економічній літературі, як і в нормативно-правових
документах, існує двояке визначення терміна «корпорація»: від латинського
corporatio, що означає союз, товариство, об’єднання та від латинського "corpus
habere", «корпорація» означає правовий статус юридичної особи.
Загалом, внутрішня форма корпоративних відносин здатна забезпечувати, з
одного боку, розвиток сучасного виробництва, формувати та нарощувати
потенціал підприємства та сприяти досягненню конкурентних переваг на ринку, а
з іншого – забезпечувати достатній рівень компромісу економічних інтересів
засновників. Корпоративна форма організації підприємницької діяльності за умов
зростання масштабів діяльності підприємств відкриває широкі можливості щодо
більш складного моделювання міжфірмових відносин, що визначається терміном
"корпоративні структури".
Таким чином, під корпоративною структурою слід розуміти сукупність
окремих одиниць, організованих в єдину систему (як об’єднання капіталів, де
проходить їх взаємодія та перетворення в єдину систему корпоративного капіталу,
і як складне економічне утворення, що відображає статутне злиття простих
економічних одиниць), де кожна складова корпоративної системи може
функціонувати лише завдяки взаємодії з іншими елементами і являє собою
внутрішню організацію, що розвивається за власними законами і набуває свого

10