Page 107 - 6753

вирішує завдання переводу твердих горючих копалин в зручне для

стискання «чисте паливо» – горючі гази, а також в необхідну хімічну
сировину – водень і суміш з оксидом вуглецю. Відмінною
особливістю технології газифікації є можливість запобігати

створенню в продуктах згорання палива шкідливих викидів (оксидів

сірки та азоту). Наслідком цієї особливості стала можливість
отримання в газогенеруючих установках додаткових продуктів, таких

як чиста сірка чи сірчана кислота, мінеральні добрива або
будматеріали, каталізатори для очищення стічних вод, концентрати

рідкісних металів і т.д.
В таких країнах, як США, Німеччині, Англії, Японії, Нідерландах,

Росії та інших країнах розроблено програми з екологічно чистого
використання палива на підставі симбіозу парогазової та

газогенерующих установках – так звані ПГУ з внутрішньоцикловою
газифікацією (ВЦГ). У рамках цих програм побудовані

демонстраційні ПГУ з ВЦГ, засновані на різних процесах газифікації
(“Тексако”, “Шелл”, “Пренфло”, “Брітіш Гес-Лургі”,

високотемпературний “Вінклер” тощо) із застосуванням, як правило,
парокисневого дуття. Потужність брутто ПГУ з внутрицикловою

газифікацією становить 107–335 МВт, к.к.д. 30–45%, паливо – вугілля
з розмірами фракцій від 0,1 до 6–40 мк, початкова температура газу

перед турбіною 820–1280°С, температура процесу газифікації 800–
1600°С, хімічний к.к.д. процесу 60–82%, шкідливі викиди в
3
3
3
атмосферу: SO 2 – 40–540 мг/м , NОх – 80–225 мг/м , зола – 2–16 мг/м .
Демонстраційні ПГУ з ВЦГ реалізовані як за схемою ПГУ з ВПГ, для
яких характерні мінімальні надлишки повітря у вихідних газах, що
визначаються умовами згорання палива без механічного недопалу, так

і за схемою ПГУ з КУ, що відрізняється граничними надлишками
повітря у вихідних газах, обумовленими допустимою початковою

температурою газу перед турбіною.
Впровадження технологій ПГУ з ВЦГ в 2004 р. склало приблизно

41 ГВт. За даними “General Electric”, у світі на вказаний період

часу[11] розглядалося близько 500 проектів ПГУ з ВЦГ, призначених

107