Page 11 - 6751

У порівнянні із попередніми схемами скорочуються втрати внаслідок ви-
паровування нафти, які будуть визначатися добовими коливаннями температур
(втрати від «малих дихань»).

Рисунок 1.6 – Перекачування із насоса в насос

Система перекачування із насоса в насос (рисунок 1.6) здійснюється при
відключенні резервуарів проміжних НПС. Їх використовують тільки для прийо-
му нафти із трубопроводу у випадку аварій чи ремонту. При відключених резер-
вуарах виключаються втрати від випаровувань і повністю використовується під-
пір, який передається від попередньої станції.
На магістральному нафтопроводі великої протяжності повинна передбача-
тись організація ділянок довжиною 400 – 600 км і до 800 км на магістральних
нафтопродуктопроводах кожен, в межах яких перекачування ведеться за схемою
«із насоса в насос», яка є найбільш доцільною у зв’язку із досягненням повної
синхронізації роботи НПС. На межах експлуатаційних ділянок розміщуються
проміжні НПС з ємністю, які працюють за схемою «із підключеним резервуа-
ром» або «через резервуар» при виконанні ремонтних робіт для випускання пові-
тря. Таким чином, забезпечується незалежна робота НПС одної експлуатаційної
ділянки, від інших ( протягом деякого часу, обумовленого місткістю резервуар-
ного парку і продуктивністю МН). ГНПС МН завжди працює за схемою «поста-
нційного перекачування» (рисунок 1.7).

Рисунок 1.7 – Схема проходження нафти по МН

10