Page 23 - 6725
P. 23

напівстепових  районів  характерним  є  присутність  на  деякій
                            глибині  досить  потужного  "мертвого  горизонту",  в  якому
                            розподіл  вологості  породи  незмінний  і  не  залежить  від
                            сезонних коливань вологості ґрунту і визначається кліматом,
                            гранулометричним,  мінералогічним  та  сольовим  складом
                            породи на різних її стратиграфічних рівнях. Фільтрація води
                            зверху  звичайно  проходить  лише  в  плівковому  вигляді
                            (навколо частинок породи утворюються плівки зв'язаної води,
                            коли  молекулярні  сили  переважають  над  гравітаційними
                            силами)  і  не  викликає  досить  значного  зволоження  породи
                            (заповнення  пор  на  70-80%).  Ця  здатність  носить  назву
                            "самозахисту" лесу. Леси - якоюсь мірою консерви: структура,
                            недоущільнений  стан,  стратиграфія  і  сольовий  склад
                            збереглися в ньому з плейстоценового часу без суттєвих змін.
                            Лише  на  ділянках  розвитку  ерозійних  явищ,  а  також  на
                            території  впадин  та  в  районах  пов'язаних  з  інженерною
                            діяльністю людини та наявності інших "пошкоджень", самого
                            "самозахисту" лесу недостатньо, і при наявності водоупору в
                            ньому  утворюється  водоносний горизонт  який  приводить  до
                            деградації лесу і поступовому зникненню його типових ознак.
                                  Природна вологість (вагова і об'ємна) показує сумарний
                            вміст вологи в лесових породах. її величина залежить від ряду
                            факторів:  1)  кліматичних  особливостей  даного  району;  2)
                            рельєфу;  3)  вмісту  глинистих  фракцій;  4)  складу  глинистих
                            мінералів;  5)  глибини  залягання  ґрунтових  вод;  6)  наявності
                            інфільтраційних  потоків,  що  виникають  з  різноманітних
                            водонесучих споруд, створених людиною; 7) умов конденсації
                            пари в товщі лесових порід.
                                  Аналізуючи  декілька  тисяч  визначень  природної
                            вологості лесових порід рядом дослідників можна прийти до
                            наступного  висновку:  природна  вагова  вологість  лесових
                            порід коливається від 1 до 38,6%. Найнижча вологість (3-12%)
                            характерна  для  спекотних  районів  Середньої  Азії.  Така  ж
                            низька  вологість  лесових  порід  характерна  для  Східного
                            Ставрополю  і  Східного  Передкавказзя  (від  3,3  до  19,5%).
                            Порівняно  низькою  вологістю  відрізняються  лесові  породи
                            Південної  України  (від  3,13  до  18,7%).  Високу  вологість
                            мають  лесові  відклади  Грузії  (35,3%),  Західної  і  Північної
                            України, Донбасу, Західносибірської низовини (24-35%).
                                  Однією з структурних характеристик лесових відкладів є







                                                          22
   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28