Page 60 - 6723

пливуни залягають глибоко і не викриваються, то не мають
місця і прояви пливунності.
Істинні пливуни наділені наступними характерними
ознаками:
1) наявністю фракції розмірами менше 5 мкм у
кількості, не меншій 4%;
2) високою пористістю (43-45%);
3) величиною максимальної молекулярної
вологоємності, більшою 4%;
4) малою величиною водопроникності і водовіддачі;
5) наявністю органо-мінеральних колоїдів;
6) тіксотропністю;
7) залежністю кута природного укосу від вологості
породи;
8) зміною властивостей пливунів внаслідок
висушування через незворотнє при цьому зсідання колоїдів.
Вивчення пливунів для інженерно-геологічних цілей
виконується в наступному порядку:
1) інженерно-геологічні зйомки (геологічна будова,
геоморфологічна і гідрогеологічні умови, літологія порід,
умови залягання);
2) розвідкові роботи, спрямовані на виявлення саме
пливунів, відбір проб для аналізів;
3) лабораторне вивчення фізико-механічних
властивостей порід, що зводиться в основному до визначення
показників, які є ознаками пливунності порід.
Основні методи боротьби з пливунами поділяються на
такі групи:
1. Штучне осушення водонасичених порід на термін
виконання будівельних робіт. Сюди належать: 1) пониження
рівня підземних вод за допомогою відкачувань води зі
свердловин; 2) спосіб установки забивних і опускних фільтрів;
3) спосіб установки голкофільтрів. Всі ці способи
застосовуються в основному для боротьби з несправжніми
пливунами, але у поєднанні з іншими методами
(електродренажем) можуть давати ефект і в боротьбі з
істинними пливунами.
2. Спосіб закріплення пливунів за допомогою
шпунтових огорож, забивного кріплення, опускних колодязів.
Він стає особливо економічно доцільним при забиванні
кріплення за допомогою вібрації, однак застосовується при
порівняно неглибокому заляганні пливунів (до 25 м), бо
глибше починаються технічні ускладнення. Застосовують

59