Page 51 - 6723

агресивні по відношенню до порід, що карстуються. Тому на
заплаві і під руслом річки часто утворюються карстові
порожнини, які заповнює вода з надземного русла (багато
річок Уралу). Навпаки, насичені сульфат-іонами води вже не в
змозі розчиняти гіпс і ангідрити. Досить жорсткі води не
вилуговують вапняки і доломіт. В цьому випадку карст
практично не розвивається або карстовий процес протікає
дуже повільно.

Рисунок 8.2 - Карстові форми в плані:1 - озеро; 2 -
щілини; 3 - лійки; 4 - карстова балка з лійками; 5 - колодязі
(шахти)

Підземні води утворюють в розчинних породах
вертикальні і горизонтальні канали і навіть цілі підземні
річки, порожнини різних форм і розмірів, печери, іноді дуже
крупні і протяжні. Так, довжина Кунгурської льодяної печери
в гіпсі на Уралі складає 4,6 км, а довжина Мамонтової печери
в штаті Кентуккі (США) досягає 15 км по головному ходу,
загальна ж довжина всіх її проходів і залів перевищує 300 км.
Найглибшою карстовою порожниною є П’єр-сен-Мартен в
Піренеях у Франції завглибшки 1322 м, а в Узбекистані
печера Київська завглибшки більше 1082 м.
Якщо породи, що карстуються, залягають глибоко і
перекриті шарами щільних глинистих або скельних порід,
обвалення підземних порожнин позначається на поверхні
землі у вигляді плавних відносно неглибоких осідань і
прогинань.
При обвалах порожнин і печер, що залягають неглибоко
(до 30 м) від поверхні землі, виникають колодязі, шахти,
щілини, лійки, іноді дуже крупні. Крупні лійки, заповнені
водою, перетворюються на карстові озера. Ці озера часто
сполучаються під землею з іншими озерами через карстові
порожнини. Ланцюги лійок уздовж тектонічних тріщин

50