Page 30 - 6716

при необхідності покращити (вдосконалити) пристрій
(прототип), вносячи у нього певні зміни. Ця методика не
охоплює інші класи задач, такі як:
пошук нових потреб, формулювання нових функцій
технічного об’єкта;
розроблення принципово нових технічних
вирішень, які не мають прототипів.
Задачі такого класу вирішуються методами
морфологічного аналізу, синтезу технічного вирішення на І-
-АБО-дереві та інших.
Частота використання етапу постановки задачі у
методах пошуку нових технічних вирішень складає близько
80%.
Попередня постановка задачі включає 5 наступних
операцій:
6.3 1 Опис проблемної ситуації – представляє коротке
формулювання задачі, у якій повинні міститися відповіді на
наступні запитання:
1 У чому виникає проблема і яка її передісторія?
2 Що необхідно зробити для усунення проблемної
ситуації, яку потребу необхідно задовільнити?
3 Що мішає усуненню проблемної ситуації чи
досягненню мети?
4 Що дає вирішення задачі?
6.3.2 Опис функції (призначення) технічного об’єкта
(ТО).
Опис ТО містить чітку і коротку характеристику ТО, за
допомогою якої можна задовільнити необхідну потребу
Р=(D, G, H), де D - дія; G - об’єкт; H - умови.
Опис проводиться за методикою, викладеною у
лабораторній роботі №3, причому, спочатку проводиться
якісний, а потім кількісний опис.
6.3.3 Вибір прототипу і складання списку вимог.
За основу переважно вибирається ТО, який необхідно
вдосконалити. Крім того, додатково рекомендується вибрати
1-2 прототипи, які містять певні переваги, знаходяться на
рівні кращих зарубіжних зразків та відносяться до провідного
класу ТО.
Список вимог (СВ) до ТО складають в залежності від
рівня опису за ієрархією опису. Кількісний опис функції разом
із СВ складає ТЗ.

30